Сторінки: (15)  # 1 2 [3] 4 5 ... Остання » ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) Нова тема

 

Утрачена учениця (Утерянная ученица)

, закончен

Утерянная ученица (Утрачена учениця)

І'мя автора: Dusk
E-mail автора: доступен только для зарегистрированных
І'мя бети: (русский вариант) Гелла Блэкмор
E-mail бети: доступен только для зарегистрированных
Рейтинг: G
Пейринг: герои не от Ролинг
Жанр: Ангст
Короткий зміст: Два ученика магической школы а-ля Хогвартс пытаются найти свою однокласницу (и, по совместительству, сестру одного из учеников), которая исчезла около месяца назад. Текст на украинском языке, есть и русский перевод.
Прочитать весь фанфик
Оценка: +2
Lemonia Ivelina
Відправлено: Aug 16 2005, 09:22
Offline

Мудрец
*******
Стать:
Метаморфомаг IV
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1848
Користувач №: 4418
Реєстрація: 31-May 05





А я жду перевода:)
^
Dusk
Відправлено: Aug 17 2005, 15:03
Offline

Магистр
*******
Стать:
Кудесник X
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1683
Користувач №: 7000
Реєстрація: 10-August 05





user posted image
Отредактировано

Тремя месяцами ранее…

Все первые дни учебы Пати внимательно записывала каждую лекцию, как больше никто в их группе. Даже Атред, что уж говорить о Ноэле, косо смотрел на ее длиннющие конспекты. Кроме того, она много выписывала из книг, которые брала в библиотеке. Только находилась свободная минутка - она бежала в библиотеку.

Пати уже давно определила сферу своих интересов: эолийская магия и эолы вообще. Их культура, история, обычаи и т.д. В библиотеке было немного книг об эолах, а об эолийской магии - вообще ничего. Пати старательно выписала то, что нашла в отдельный список, но брать в руки побоялась. Знала, что тогда не сможет оторваться. Хорошего понемногу. Она решила, что сперва нужно изучить теорию магии вообще, и лишь потом браться за эолов.

Как ни удивительно, на курсе были ученики, которые знали больше. Пати это удивляло и злило. Особенно Эмбла - девушка с отделения алхимии. На каждой лекции, на любой вопрос преподавателя, ее худющая рука появлялась в воздухе. Ноэл постоянно убеждал Атреда, что Пати самая тонкая в мире, но, когда увидел Эмблу, был вынужден признать свою ошибку. Насмешки Ноэла над Эмблой льстили Пати, но ей хотелось, чтобы Эбла уступала ей не внешностью, а интеллектом.

В четверг после занятий Пати решила подняться в Комнату Успеваемости. Она чувствовала, что является одной из лучших, хотя баллов пока ставили немного. И желала быть лучшей, желала победить в ежегодном первенстве. Поэтому решила посмотреть сколько у нее баллов, потому что уже сбилась со счета. И главное – сколько баллов у ее соперников.

Комната Успеваемости находилась на третьем этаже. Попасть туда можно было, спустившись с вестибюля по боковой лестнице.

Пати зашла в комнату и осмотрелась. В центре комнаты стоял пьедестал со статуей основателя Академии - уменьшенная копия пьедестала, расположенного в одной из аллей Внешнего парка. Все стены комнаты были заняты длинными списками учеников и преподавателей. Между панелями висели гербы.

Она увлеченно рассматривала панели со списками. Ей казалось, что это будет ее любимое место в замке. Часть рейтингов касалась преподавателей и магистров, но большинство - учеников. Главный рейтингом была "Лучшая успеваемость", а именно раздел "Лучший ученик Академии". Пати подошла к нему и стала искать табличку со своим именем. По мере опускания взгляда, лицо девушки становилось все более хмурым. Свое имя она нашла только на 81 месте из 214 учеников, что были в списке. Она чувствовала себя оскорбленной. Думала, что попадает хотя бы в двадцатку.

Рядом висел рейтинг "Лучший ученик курса", здесь у Пати было пятое место и шанс побороться за победу. Она тщательно переписала своих соперниц:

1. Эмбла (алхимики) - 47 баллов
2. Невий (книжники) - 31 балл
3. Лора (волшебники) - 24 балла
4. Карина (чародеи) - 19 баллов
5. Пати (волшебники) - 18 баллов
6. Лоран (волшебники) - 14 баллов
7. Петер (волшебники) - 12 баллов
8. Сафиа (чародеи) - 11 баллов
9. Милон (алхимики) - 9 баллов
10. Нитетис (алхимики) - 9 баллов

В комнате было еще много других рейтингов, но она решила посмотреть их в другой раз. Сейчас ей нужно было спешить в библиотеку. К этому ее толкала "страшная" мысль, что ее соперники уже там.

Пати направилась к выходу из комнаты, но на пороге столкнулась с Даном. Она сдержанно поздоровалась, а Дан смерил ее холодным взглядом.

Казалось бы, они с Флорией так похожи, - думал он, - худенькие первокурсницы, которые всего боятся - от преподавателей до страшных сказок об Академии. Но между ними лежала огромная пропасть. Пати была совершенно чуждая ему, он смотрел на нее как на совершенно постороннего человека, несмотря на встречи клана в Соколиной Башне. Он никогда ничего ей не доверил бы, да и не стал бы пытаться понять ее. В чем между ними разница?

Между Флорией и Лориндой было много общего, хотя они и ненавидели друг друга. Пати же была совсем другая, хотя и дружила с Флорией. Дану Пати казалась сухой отличницей, с которой не о чем поговорить, которая не способна чувствовать, а лишь мыслить. Вполне понятно, что она здесь делает - смотрит, какая у нее успеваемость, какое место она занимает в рейтинге. Его лично это никогда не интересовало, и он был уверен, что и Флория, и Лоринда тоже здесь не бывали.

Сегодня он пришел посмотреть насколько низкие оценки у Лоринды. Раньше она была круглой отличницей, но после того, как стала работать на него, кажется, совершенно забросила учебу. Это ничего не меняло, ее успеваемость никогда его не интересовала, но все же... Ему не хотелось видеть, что ей становится хуже из-за него.

- Как дела? - прохладно спросил он у Пати.

- Нормально, - нерешительно ответила она.

Он увидел в ее глазах колебание и понял, чем обусловлено ее отношение к нему, некоторый страх. Она смотрела на него, как на человека с более высоким статусом, почти преподавателя. Она не решалась говорить с ним о том, о чем говорит со своими друзьями.

Его удивило это открытие и одновременно неприятно поразило. Он не понимал, почему неприятно, ведь ему нравилось быть хозяином, иметь слуг... Но он хотел иметь верных, слуг по их воле. Пати никогда не стала бы служить ему добровольно. Она слишком гордая. Ну и не нужно. Для его клана хватит двоих-троих человек. Больше будет опасно - могут раскрыть, ведь он еще недостаточно сильный, чтобы скрывать это хорошо.

Они с Пати разошлись, не обмолвившись больше ни словом. Дан сразу подошел к стене, где были оценки. У Лоринды не было еще ни одной. Это говорило о том, что она и самом деле забросила учебу, но насколько, он определить не мог. Хотя она не имела плюсовых баллов, минусовых тоже не было.


Занятия по искусству проводились во внутреннем дворе замка, ближе к задней стене. Двор был очень большой - несколько миль в длину. Пати раньше не была на той стороне замка, интересно, что там? Насколько Пати знала, кроме больницы, которая была в парке, там еще находилось отделение целителей - их комнаты и классы. В самом дальнем конце двора, за парком, находился храм и отделение богословов. У них было отдельное помещение, они жили не в замке.

Как рассказывали Патины одногрупницы, у каждого искусства был свой класс или мастерская. Студия живописцев была очень красива – она располагалсь на берегу пруда, среди деревьев. Это было небольшое одноэтажное строение. Занятия по искусству - единственное место, где ученики все курсов учатся вместе.

Сейчас была большая перемена и у Пати было немного времени. Она решила пройти к студии не двором, а галереей и коридорами замка.

Здесь почему-то никого не было. После начала учебы коридоры замка заполонила толпа очень шумных учеников. Их было полным-полно в вестибюле, на Ученической Лестнице, да и в других местах Академии. Но коридоры на первом этаже, обитые темно-синими и черными панелями, где сейчас шла Пати, были совершенно пустыми. Видимо, все ученики ходят в студию через двор.

Пати повернула в один из проходов и замерла. Навстречу ей, откуда-то сбоку, появилось привидение. Пати еще их не видела, но знала, что здесь их должно быть много. Она немного испугалась, точнее, ей стало не по себе. Пугаться особо было нечего - на улице был ясный день, да и в коридорах не так уж темно - выход к галерее совсем недалеко. Но привидение было очень странное.

Все черное, только лицо белое. Оно было в каком-то плаще с капюшоном, висело в воздухе. Пати ясно это видела. Оно не было прозрачным, хотя она думала, что все привидения должны быть прозрачными. Только сквозь полы его плаща внизу немного просматривался пол. При появлении привидения подул ледяной.

Пати подумала, не стоит ли сказать чего, но решила, что не нужно. Да и не смогла бы она ничего вымолвить. Привидение не двигалось, и Пати начала бояться по-настоящему.

Вместо глаз, рта, ноздрей, в его белом лице были черные дыры, хотя на череп оно не было похоже. Пати не могла определить смотрит привидение на нее или нет.

Она уже собиралась развернуться и убежать отсюда, когда привидение медленно развернулось и исчезло во тьме одного из боковых коридоров. Только тогда Пати поняла, что она не видела его лица потому, что это было не лицо, а маска. Белая маска с вырезами для глаз, которых не было видно. И еще письмена. В последний момент она рассмотрела еле заметные знаки, которые покрывали плащ, чрезвычайно темный. Он был настолько темный, что казалось, будто там пустота, какая-то ужасная дыра в реальном пространстве.

Когда привидение исчезло, Пати побежала и остановилась только тогда, когда выбежала из коридоров и галереи во двор. Она была порядком напугана, хотя и пыталась себя успокоить. Это было непросто. Но когда Пати попала во двор - зеленый сад, тонущий в лучах солнца; услышала пение птиц и голоса учеников, все увиденное показалось ей плохим сном, и она постаралась побыстрее его забыть. Спросит позднее об этом у кого-нибудь из преподавателей, или у Дана с Лориндой.


****

Теперь, кажется, понятно, что прототипом Пати была Гермиона, хотя и немного измененная. Новые персонажи: эолы - нечеловеческая бессмертная раса, высокие, с золотистыми или серебристыми волосами, и такими же глазами; Лоринда - отделение чародеев, 5 курс, 17 лет, знакомая Дана, которую он заставил служить ему с помощью специальных заклинаний, хотя она делала бы это и добровольно.

Це повідомлення відредагував Dusk - Sep 6 2005, 16:20
^
Lemonia Ivelina
Відправлено: Aug 18 2005, 10:06
Offline

Мудрец
*******
Стать:
Метаморфомаг IV
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1848
Користувач №: 4418
Реєстрація: 31-May 05





Здорово)))) Действительно интересна - эта академия ни на что не похожа, я бы хотела узнать о неё и её учениках ещё больше:)
^
Dusk
Відправлено: Aug 18 2005, 10:25
Offline

Магистр
*******
Стать:
Кудесник X
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1683
Користувач №: 7000
Реєстрація: 10-August 05





Спасибо, прода скоро будет.
^
Dusk
Відправлено: Aug 20 2005, 18:40
Offline

Магистр
*******
Стать:
Кудесник X
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1683
Користувач №: 7000
Реєстрація: 10-August 05





Вот небольшая прода. Русский вариант будет завтра.



Паті зайшла у майстерню. Вона зраділа, бо побачила тут Лорінду. Значить, вона теж обрала живопис на першому курсі. Це було просто прекрасно. Лорінда сиділа за мольбертом та щось зосереджено вивчала на столику перед нею. Там лежала лише якась старезна книга.

Зі свого досвіду Паті знала, що художники не люблять, коли дивляться на їхні незавершені картини чи на їхню роботу над картиною. Тому вона не наважилась підійти до Лорінди.

Тут було багато учнів, деякі обличчя знайомі Паті. Частина вже над чимось працювали, хоч урок ще не розпочався. Їй сподобалась атмосфера тут, це так сильно відрізнялось від усіх інших уроків. Коли заняття розпочалося, Паті переконалась, що і під час нього все зовсім не так, як на інших. Тут не заборонялось шуміти, говорити. Можна було ходити куди хочеш - підійти до когось зі знайомих і подивитись на його роботу, наприклад. Можна було й байдикувати, викладач би нічого не сказав. Мистецтво - це не та річ, до якої треба примушувати.

Мастер був молодий, не мав ні бороди, ні вус, на відміну від більшості. Волосся в нього було чорне, жодної сивої волосинки. Проте він був досить сумним і похмурим.

Спочатку він розповів про основні прийоми композиції для першокурсників, запропонував їм намалювати щось з кількох предметів, при цьому правильно розмістити їх на папері. Потім розповів якісь складніші речі про композицію вже для старших курсів: особливості побудови правильної перспективи, у тому числі оберненої, організація центру картини, передача глибини і т.д.

Після цих розповідей викладач став підходити до кожного по черзі і розмовляв з ним. Виправляв помилки, щось пояснював. Так Паті подобалось працювати найбільше - коли з кожним говорили окремо. А то іноді вона соромилась запитати про щось при всіх.

Тим часом сонце зайшло за хмари.

До Паті викладач так і не підійшов, хоч вона вже приготувала купу запитань. Минуло близько половини уроку, коли до кімнати у майстерні швидко увійшов інший викладач. Це був той, котрий звично робив оголошення в обідній залі. Вигляд у нього був дуже стривожений. Він підійшов до викладача живопису і щось тихо тому сказав. Більше ніхто не чув, про що вони говорили. Обличчя їхнього викладача, мастера Фраорта, теж стривожилось і він промовив:

- На сьогодні урок закінчено. Вам терміново треба повернутися у ваші вітальні. Там вам пояснять що до чого. Це стосується першокурсників та другокурсників, але, я думаю, це слід зробити і старшокурсникам.

- Ви перебуватиме у вітальнях недовго, - глухо промовив інший викладач. - Доки ми не з’ясуємо, що сталось. Прошу вас, йдіть за мною, я проведу вас.

Паті склала мольберт і забрала з собою недомальований нарис. Вона відчула тривогу у голосі викладачів і це її неабияк налякало. Звичайно, вона знала, що таке буває часто, знала, що щось подібне має статись. Але ж не так швидко - не на п’ятий день навчання! Та ще й на такому прекрасному уроці.

Їй знову спав на думку той привид і мороз пройшов по шкірі. Може це з чимось пов’язане? Та ні, не може бути. Вона зовсім не хотіла вплутатись у щось.

По вітальням їх розводили викладачі, а не слуги. Це тривожило, бо ставало зрозуміло, що слуги не зможуть подолати існуючу небезпеку. Вітальня була схожа на вулик - усі сперечались, перебивали один одного, але ніхто так і не дізнався, що сталось.

Одна з дівчат стверджувала, що когось з учнів вбили, інша - що на волю вирвався якийсь піддослідний звір або дух, і таке інше. Цілком у дусі більшості легенд про Академію.

Нарешті у вітальню зайшов мастер Торос у супроводі ще кількох викладачів і все стихло. Паті вже знала, що він - керівник відділення чарівників, а також займається "роботою з учнями" усіх відділень і курсів.

Учениці втупили у нього погляд, але він не поспішав щось говорити, а уважно розглядав обличчя дівчат. Немов хтось з них був винен у переполохові. Насправді він перевіряв чи всі присутні.

Він сказав:

- Мені не хотілося говорити вам про це, але в школі сталась одна дуже неприємна подія. А оскільки цьому передували не менш зловісні речі, то ситуація стала вкрай небезпечною. Ми змушені вжити особливі заходи безпеки, чого не було в школі вже довгий час. - Голос Тороса був серйозний і, одночасно, байдужий. Він немов думав про щось зовсім інше. - Ми вирішили, що до понеділка ніхто з вас, особливо перший та другий курси, не покидатиме ваших віталень та кімнат. Інші курси можуть це робити лише з дозволу викладачів. У їдальню вас супроводжуватимуть викладачі або старшокурсники. Коли ми з’ясуємо, що відбулось і яка небезпека існує, ми переглянемо ці обмеження. Хоча вони навпаки можуть бути посилені. Є питання?

Всі мовчали і Торос вже збирався йти, коли одна старшокурсниця нерішуче запитала:

- А що сталось? - її голос тремтів, але не від страху перед якоюсь там небезпекою, а лише перед мастером. Усім відлягло від душі - більш ніхто не наважився спитати, хоч знати хотіли усі.

Торос зупинився, його відсторонене обличчя на мить повернулось до учениць:

- Так. Вибачаюсь, що забув найголовніше. Зникла еолійка.

Кімнатою, незважаючи на страх перед Торосом, прокотився шепіт.

- Ми не можемо сказати напевно, що з нею сталося, - продовжував мастер. - Можливо, вона просто заблукала у коридорах, можливо, щось інше. Про всяк випадок ми ввели ці обмеження... З огляду на минулі події. Думаю, більшість з вас знає, що влітку загинула одна наша викладачка. Ми не думаємо, що це чимось пов’язано, але не повинні відкидати й такого. Особливо не переймайтесь, але й не втрачайте пильності. До зустрічі, - з цими словами мастер Торос вийшов.

Один з викладачів, що його супроводжував, додав:

- Ми наклали додаткові закляття на вихід з вашої та інших віталень. Ви не зможете полишити їх без дозволу. Це, щоб ви знали.

Коли він вийшов, усі стривожено зашепотіли. Оскільки ніхто нічого поки що не знав, а у Паті чомусь розболілась голова, вона пішла у свою кімнату, щоб не заважав шум. Пізніше інформації напевне побільшає - закриті двері для учнів не перешкода. Тоді й послухає чутки, а то зараз там лунають лише пусті балачки.
^
Herry
Відправлено: Aug 20 2005, 18:58
Offline

Я не зовсім Cherry....я тільки цвіт....:)
*******
Стать:
Маг XII
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1269
Користувач №: 5755
Реєстрація: 19-July 05





ось тепер я заінтригована....... :lol:
^
Risenshine
Відправлено: Aug 20 2005, 19:36
Offline

Тиран и деспот.
*******
Стать:
Чародій VI
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1888
Користувач №: 5725
Реєстрація: 18-July 05





вельми цікаво... тільки шкода, що ти почав писати з середини :(
рейтенги... болючий спогад про школу...
про художників писав із себе, чи так? :)
^
Dusk
Відправлено: Aug 20 2005, 19:44
Offline

Магистр
*******
Стать:
Кудесник X
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1683
Користувач №: 7000
Реєстрація: 10-August 05





Цитата (Herry @ Aug 20 2005, 18:58)
ось тепер я заінтригована....... :lol:

*wink* *smile* *smile*

Далі буду потроху роз'яснювати...
^
Dusk
Відправлено: Aug 20 2005, 19:50
Offline

Магистр
*******
Стать:
Кудесник X
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1683
Користувач №: 7000
Реєстрація: 10-August 05





Цитата (horberdin @ Aug 20 2005, 19:36)
вельми цікаво... тільки шкода, що ти почав писати з середини :(
рейтенги... болючий спогад про школу...
про художників писав із себе, чи так? :)

Взагалі-то я почав з кінця... Просто думав спершу зробити мініфік, але потім передумав.

Школа, це круто... Хотів би вернутись :( Я, мабуть, і Ролінг так люблю завдяки Гогвартсу.

Про художників з себе, студія була ще крутіша за школу =rulezz= =rulezz= =rulezz=
Жаль, що зараз майже не малюю :( :( :(
^
Risenshine
Відправлено: Aug 20 2005, 20:28
Offline

Тиран и деспот.
*******
Стать:
Чародій VI
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1888
Користувач №: 5725
Реєстрація: 18-July 05





Цитата
Взагалі-то я почав з кінця... Просто думав спершу зробити мініфік, але потім передумав.

Школа, це круто... Хотів би вернутись  Я, мабуть, і Ролінг так люблю завдяки Гогвартсу.

Про художників з себе, студія була ще крутіша за школу   
Жаль, що зараз майже не малюю 

ну точніше тебе передумали :) :) :)

ой, школа... нє, туди б я не вернулась...

студія? я так і знала :D яб певно теж смувала за студією... якби туди ходила.... :(
^
0 Користувачів переглядають дану тему ( Гостей і Прихованих Користувачів)
Користувачів:

Сторінки: (15)  # 1 2 [3] 4 5 ... Остання » Нова тема

> Швидка відповідь


Показати смайлики у новому вікні |  Увімкнути смайлики |  Увімкнути підпис

 

 



[ Script Execution time: 0.0614 ]   [ 27 queries used ]   [ GZIP ввімкнено ]   [ Time: 02:06:39, 05 Dec 2024 ]





Рейтинг Ролевых Ресурсов - RPG TOP