"Без суму й краплі співчуття", Мурррианночко
Без суму й краплі співчуття
Ми душим в собі почуття.
Хто сироті протягне руку -
Відбуде раптом в небуття.
Почувши вже про катастрофу,
Життів що зачоркнула строфу,
Ми відвертаємось і йдем.
Ми не жалієм - ми плюєм.
Коли ж в біду ми попадаєм,
Коли без сили пропадаєм,
Чекаєм сумно співчуття...
Та ні. Впадаєм в небуття.