Історія з життя "Вибір" Автор: Зелье оборотное

Історія з життя "Вибір" Автор: Зелье оборотное
Написано для конкурсу: Великдень

Батьки мої нiколи не були ревними католиками, але наша родина завжди притримувалася христiянських звичаїв. Певний час я захоплювався iсторiєю християнства, тому майже досконало знав Бiблiю i мiсцевi релiгiйнi звичаї. Священик, який викладав у нашiй школi християнську етику, старався не сперечатися зi мною. Вмiло уникаючи провокацiйних питань, вiн завжди намагався знайти компромiс. Я був упевнений, що Моя християнська фiлософiя дасть вiдповiдь на всi питання, як поставить життя.

Але декiлька мiсяцiв тому я захопився вiдомою онлайн грою i вiдчув себе майже Всемогутнiм. Звикши бути першим в усьому, я i тут не зраджував своїм принципам, намагаючись зробити своє творiння найкращiм: найсильнiшим, найрозумнiшим, найбагатiшим. Батьки рідко контролювали мої витрати i баланс моєї юніорської карти стримко наближався до нуля. Гра забирала весь мiй вiльний час: я не виконував домашнi завдання, припинив вiдвiдувати улюблений тенic, почав уникати друзiв.
Розпочався Великий пiст. Я завжди любив смачно поїсти i кожен рiк цей перiод був для мене справжнiм випробуванням. Але цього разу я навіть не помітив, як пролетіли дні Поста. Я майже не їв, погано спав, перестав спілкуватися з родиною. Треба було як те пояснити свою дивну поведінку батькам і я безсовісно брехав, що зачинившись у своїй кімнаті роздумую над Святим Словом. Все бiльше заплутуючись, я вiдчував, що живу не правильно, що потрiбно зробити вибiр, але зупинитися вже не мiг.
Настала Страсна субота. Пропозицiя збиратися на Всеношну службу, яку за традицiїєю ми завжди вiдвiдували родиною, стала для мене повною несподiванкою. У цю нiч мала вiдбутися Велика Битва i Мiй Клан повинен був здобути трiумфальну Перемогу. Моя вiдсутнiсть означала падiння Мого Клану.
Відмова йти у костьол викликала обурення родини. Розлючений батько поставив умову: або я йду на службу, або більше ніколи не підійду до комп'ютера. Проклинаючи і костьол, і Всеношну, і Великдень, я почав збиратися.
Для більшості людей ця ніч була справжнім святом, але тільки не для мене. Я вдивлявся в обличчя людей, які сяяли особливою радістю, але не почував себе щасливим.
Безладний ритм життя зробив свою справу - я заснув просто посеред служби. У своєму сні я побачив ангела, який з докором дивлячись на мене, вимовив:
- Ах, Казимир, що ти накоїв? На що ти перетворився?

- Я не розумію, - з викликом відповів я, - я не роблю нічого поганого.

- Ти втратив вiдчуття реальностi, - сумно похитав головою ангел.

- Це не правда, - гаряче почав виправдовуватися я, - я можу все поєднати, якщо захочу, це тiльки питання часу.

- Не можна служити Богові і Маммонi одночасно, - твердо відповів ангел, - ти повинен зробити вибір, у тебе буде достатньо часу для цього, - до речі, - він лагiдно посмiхнувся, - твій клан загинув.
Я вiдчув як хтось торкнувся мого плеча i вiдкрив очi.

Дорогою додому батько лютував:
- Заснути пiд час Божої служби!! Це неподобство!
Я почував себе розбитим i виходячи з машини я уперше в житті відчув, як земля уходить з під ніг. Я впав і втратив свiдомiсть.
Отямився я лише у лікарні. Діагноз був невтішний: параліч нижніх кінцівок. Що його спричинило лiкарi довго не могли визначитися i нарештi назвали причиною нервове виснаження.

Пройшов рiк. Я часто подумки вертаюсь у той Великдень. Тепер я маю багато часу для роздумiв i для того, що б зробити вибір.