"Магія літньої ночі" miledi Voldemort
Стиглої вишні манить аромат,
Сидить із сестрою ріднесенький брат.
Тиху розмову ведуть між собою
Під тою старою сухою вербою.
І листя приємно руки лоскоче,
Десь голуб з голубкою дивно воркоче.
Вітер п’янкий ніжно шепоче—
на ніч усе заспокоїти хоче.
І сонце вже сіло отам за ставком,
Поніживши лілії вечірнім теплом.
Чумацьким шляхом з’являються зорі,
Щоб із сліпих зробити ночі прозорі.
Повільно і тихо усе засинає,
Містерія ночі у силу вступає.
Уяву і розум в оману веде,
Чарує, п’янить та до сну приведе.