"Український степ" miledi Voldemort
Безмежність краси постає перед нами,
Сяють блакиттю небеснії брами
Там сонце встає з-за синьго моря,
То наша колиска—українська воля!
Вітер крилатий туман розігнав,
Крилами легкими до трав він упав:
Пахучі трави враз загойдались,
Волошки й безсмертники закрасувались—
Краплі роси з них пообсипались.
Зашепотіло листя тополі—
Перед очима—людськії долі:
Гуни і скіфи, слов*яни й хозари,
Сармати й монголи, козаки і татари--
Всіх об*єднав степ український,
Скроплений кров*ю і правдою чистий.
Минуле й сучасне, і навіть майбутнє—
Серед нашого степу—усе незабутнє!