Важливі дати в українській історії

i

Тут будуть з'являтися оголошення про важливі дати з історії - дні народження видатних особистостей та інші події.

Сьогодні день народження одного з найвидатніших українців, великого письменника та поета, талановитого художника та патріота української мови та України. Людини, яка внесла неоціненний вклад в розвиток українського письменнитства, його твори по сьогоднішній день мають актуальність.
Друзі, вітаю вас з 200 Днем Народження Тараса Григоровича Шевченка!

Думаю, з нагоди цього можна відкрити акцію - кожне повідомлення в Інститі протягом тижня буде заохоченно невеликим подарунком. Ще краще, якщо воно буде зв'язано з тематикою сьогоднішнього іменинника. Тож, вперед)

Тут будуть з'являтися оголошення про важливі дати з історії - дні народження видатних особистостей та інші події.
І почнемо з... Дня Народження Миколи Васильовича Гоголя!)
В цей день 205 років назад народився в селі Великі Сорочинці Полтавської області видатний український і російський письменник, поет, драматург, який є визнаним класиком(с)
Ця людина збагатила культуру наших народів своїми видатними творами, такими як "Тарас Бульба", "Вій", "Мертві душі" та інші.

Гречина Михайло Гнатович


Відомий Український та Радянський скульптор та архітектор. Сьогодні би відзначав 112 день народження.
Займався створенням таких визначних споруд як:
- Центральний / Республіканський стадіон ім. Хрущова (нині НСК "Олімпійський") в Києві.
- Київський Палац Спорту.
- Готель "Русь" в Києві.
- Готель "Тарасова гора" в Каневі.

- Співавтор проекту стадіону "Динамо (ім. Балицького)" (Нині "ім. Лобановського").

Олесь Терентійович Гончар

Сьогодні 96 років від дня народження талановитого Українського письменника, та активного громадського діяча. Героя України та СРСР.

Вітаю усіх відвідувачів, гостей та користувачів форуму та нашого скромного розділу з великим святом - з Великоднем!)
Від щирого серця бажаю миру та злагоди у ваших серцях, сім'ях та домівках, щоб горе обходило вашу хату стороною, міцного здоров'я для вас та ваших близких і доброї вдачі!
І пам'ятайте, Христос Воскрес - вокресне й Україна!)

дурна моя голова...

З Днём Незалежності, Українці!

Вже трохи пізно, але все ж. Вітаю всіх українців та, можливо, і не укараїнців, а особливо тих, хто прочитає це, одразу із трьома святами.
Покровою Пресвятої Богородиці

Днем українського козацтва

Та Днем захисника України

Вітаю з Днем Конституції України :skype_sun:

Сьогодні день народження у однієї чарівної дівчини!)
Попри всі негаразди, невдачі, поразки і страждання, вона закохує у себе своєю нескінченною красою, піснею та талантом.
Тож.. З Днем Незалежності, Україно!

Вiтаю всiх справжнiх чоловiкiв!
Ми вiримо у вас)

З 26 Днем Незалежності, наша Ненько!

Вибачте, ваш модер забув про привітання щодо дня прапора. Тож з запізненням в один день відсвяткуємо ще й це свято)

Зі скрипом таки згадала, що сьогодні свято (і не одне, до того ж). Отож, вітаю вас із Покровою Святої Богородиці і Днем захисника України.

Вітаю усіх захисників України зі святом! =take_my_heart=

Минув рік після жахливого терористичного акту в окупованій Оленівці.
В ніч на 29 липня стався вибух, який забрав життя понад 50 захисників.
Ми не забули.
Винні не покарані.

3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Підпільненської січі, звинувативши запорожців у захопленні та присвоєнні чужої власності та намаганні створити незалежне управління. Січ була повністю зруйнована, її майно і архіви — вивезені у Петербург, а територіальні володіння козацтва були приєднані до Новоросійської губернії зі столицею у місті Кременчук. Частині козаків вдалось врятувались втечею до Османської імперії, де вони у 1792 році в дельті Дунаю заснували Задунайську січ.

Ось так руйнувалась нація і вкрадалась історія. Пам'ятаємо!

4 серпня - важливий день в історії України.

4 серпня 1914 року у Львові з делегатів ГУР, Січового Союзу та товариства «Сокіл» була заснована Бойова управа українських січових стрільців — комітет для організації та поповнення легіону УСС. Діяла до 1918. За голову був К.Трильовський (згодом Степан Смаль-Стоцький), заступником С.Шухевич. Від початку вересня 1914-го до 1918-го діяла у Відні. Опрацювала статут про порядок набору до легіону. Забезпечувала поповнення стрільцями й офіцерами, видавала брошури та листівки.

4 серпня 1914 р. у Східній Галичині було утворено Союз визволення Украї́ни, головною метою якого було проголошення самостійності та соборності України. За головне завдання ця організація ставила собі проголошення соборності та самостійності України та сприяння поразці Російської Імперії заради відродження незалежності Української держави. Переважно СВУ був створений політичними емігрантами з Наддніпрянської України. Його головою був відомий публіцист Дмитро Донцов.
Учасники СВУ вважали себе репрезентантами інтересів українців, що перебували під російським пануванням. Своєю метою СВУ проголосив боротьбу за самостійність України, використовуючи для цього війну Австро-Угорщини й Німеччини проти Росії. Майбутній устрій української держави мав бути заснованим як конституційна монархія з однопалатним парламентом.

4 серпня 1934 року була запущена перша доменна піч Криворізького металургійного заводу. Завод працював до сих часів, але 5 грудня 2022 на територію заводу влучили російські ракети, вбили одного й поранили іще трьох співробітників компанії. На місце події була викликана пожежна і медична служба та представників департаменту охорони праці.
6 червня 2023 року пресслужба підприємства повідомила, що через підрив Каховської гідроелектростанції підприємство зупинить виплавку сталі та виробництво прокату аби зменшити споживання води, яке використовує обладнання для охолодження.

На жаль,цілі Бойової Управи січових стрільців та Союзу визволення України не були досягнені, тож маємо що маємо.

6 серпня 1914 року у Львові було створено легіон Українських січових стрільців, який став першим українським національним бойовим підрозділом з часів Полтавської битви у червні 1709 року.

А це з найсучаснішої історії:

З 6 на 7 серпня 2014 року комбат 72 ОМБр очолив прорив з оточення під Краснопартизанськом, вийшовши на з'єднання з головними силами. З оточення вивів 260 бійців 2-го батальйону 72-ї бригади з понад 30 одиницями техніки та воїнів інших частин.

Прорив здійснено організовано, в найскладніших умовах — по суцільних мінних полях, під безперервними ударами російської артилерії, знищуючи засідки окупантів.

Народний Герой України М. Драпатий врятував життя своїх бійців та зберіг бойову техніку від знищення окупантами.

15 серпня 1649 військо Богдана Хмельницького отримало перемогу у дводенній битві проти коронного війська під командуванням польського короля Яна II Казимира. Однак Зборівська битва не принесла успіху Хмельницькому, який був змушений 18 серпня підписати з королем Речі Посполитої Зборівський договір.

15 серпня 1997 в Україні засновано орден княгині Ольги, якою відзначають жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї.

23 серпня - День державного прапора України, який пережив десятиліття заборон і став символом свободи для багатьох поколінь українців.
В наш час українські герої з гордістю носять прапор та здіймають його над визволеними містами і селами, а іноземці встановлюють на своїх будівлях в знак підтримки.
Синьо-жовті кольори з'являються навіть на окупованих територіях, аби показати: тут наша земля. Тут Україна.

І так буде завжди.

Свобода дається нам дуже дорогою ціною.
Боротьба за вільну незалежну Україну тривала століттями й триває досі.
З Днем Незалежності! Слава Україні!

29 серпня – День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
29 серпня 2014 року росіяни попри надане слово офіцера розстріляли українські колони під час виходу з-під Іловайська, хоча в тих колонах були їх полонені співвітчизники, і вони про це добре знали.

29 серпня 1561 – у Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці завершено працю над створенням національного символу та присяжної книги українців – Пересопницького Євангелія.

"Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину."
("З таборового зошита" 1983)

4 вересня 1985 року в мордорському концтаборі помер Василь Стус, який за вірність своїм переконанням був приречений на знищення радянською злочинною системою.
Він був одним із найактивніших дисидентів, боровся за збереження і розвиток української культури та активно протистояв диктатурі.
"Всі, хто проти тиранії - встаньте!"

13 вересня 1848 р. у Львівському університеті створена кафедра української мови (це тим падлюкам, що верещать, нібито нашої мови не існує. Аби вже їх не існувало, світ змінився б на краще).

19 вересня 1676 року - Не маючи змоги захистити Чигирин, Петро Дорошенко був змушений зректись гетьманства і здати місто військам Івана Самойловича і Григорія Ромодановського. Він був вивезений у Москву, де присягнув на вірність царю Олексію Михайловичу, і через кілька років був призначений воєводою у Вятці.

19 вересня 1891 - приїзд перших українських поселенців у Канаду, а саме в Монреаль.

19 вересня 1992 року на чемпіонаті світу з легкої атлетики в Токіо український легкоатлет Сергій Бубка встановив світовий рекорд - він стрибнув з жердиною на висоту 6 метрів 13 сантиметрів.

Сьогодні день української писемності та мови.

Купіть українську книгу.
Послухайте українську музику.
Говоріть українською.
Підтримайте того, хто пробує говорити українською.
Наше покоління має те, чого не мали попередні: можливість робити все це у вільній країні.
Поки ви читаєте цей текст, хтось в окупованих територіях поспіхом малює "Ї" на асфальті чи стінах будинку.
Хтось там робить вибір, не маючи вибору. Ти - тут і зараз - маєш.

Не змарнуй.

(solovei_spivaie)

Друга світова війна пройшла жорстокою хвилею через Україну і залишила після себе суцільні руїни. Мільйони українців боролися і загинули, щоб звільнити свою землю від загарбників.

Сьогодні ми знову захищаємося і всі разом наближаємо новий день нашої Перемоги!

11 листопада 2022 року від россійських загарбників-окупантів було звільнено місто Херсон.

15 листопада за ініціативою Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років світ відзначає День порожніх стільців.
Вони символізують авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство.
У списку втрат вже щонайменше 71 особа, 29 з них — загинули з початку цього року.
Життя більшості цих митців обірвалось на фронті.

10 років тому, 21 листопада 2013 року, в Україні розпочалась Революція Гідності, яка тривала 94 дні і стала найкривавішою в історії нашої незалежності.
З Днем Гідності та Свободи, Україно!
Боротьба триває, тож пам‘ятаємо якою ціною нам щодня даються ці найвищі гідності.

В нашій історії багато чорних днів, але важливо пам*ятати кожен, бо нащадки тих, хто це робив у 1932-33 продовжують це робити і у 2023.
Сьогодні День пам*яті.

Запаліть свічку,
поширюйте і дивіться документальні роботи,
і ніколи не забувайте, хто московити такі
і що вони зроблять з нами знову і знову,
якщо кожен не включиться і не працюватиме для Перемоги.

Сьогодні День Збройних Сил України.

У цей день не потрібні гучні слова, потрібна реальна підтримка наших воїнів.
Завдяки їм українська мова все ще державна, за свободу слова не саджають, а унітази і пральні машини є в кожній домівці.

Без ЗСУ не буде нас. Слава нашим воїнам!

Різдво. Свято народження.
Перемоги нам і спокою.

18 років тому 27 січня у Полтаві знищили останній з 60 український дальньої бомбардувальної авіації Ту-22М3 та 423 ракети Х-22 у рамках угоди ""Щодо ліквідації стратегічної ядерної зброї і зброї масового ураження"", яку підписував Кравчук

Україна навіть передавала рф ці ракети разом із Ту-22 свого часу як борги за газ. Зазначимо, що збивати ракети Х-22, які летять балістичною траєкторією звичайними засобами українською ППО майже неможливо. Цю 5-тонну ракету може збивати такий комплекс як Patriot.

Наслідки цього «геніального» рішення, український народ відчуває на собі зараз.

Внутрішні вороги робили все для знищення нашої обороноздатності, і винні в геноциді українського народу не менше росіян. (с)

29 січня в Україні відзначають пам'ять героїв Крут - українських студентів, які намагались зупинити більшовицький наступ на Київ у 1918 році, потрапили в полон і були розстріляні більшовиками.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

4 лютого 1918 року війська УНР остаточно придушили більшовицьке Січневе повстання в Києві.

Вранці після кровопролитного кількаденного штурму козацькі загони під командуванням Симона Петлюри взяли останній оплот червоного бунту – завод "Арсенал".

Пізніше більшовики поширили брехливу інформацію, ніби українські вояки розстріляли у дворі "Арсеналу" 300 його захисників. Насправді ж гайдамаки, які зазнали значних втрат від кулеметного вогню арсенальців, дійсно спочатку хотіли розстріляти полонених. Але цьому завадив Симон Петлюра.

Показати текст спойлеру

19 лютого відзначається День Державного герба України

Цього дня 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначивши його головним елементом Великого Державного герба.

Символ тисячолітньої історії, символ незламності поколінь та боротьби за незалежність.

Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні.

Саме тоді народжувалась нова нація.
Хрещена вогнем, загартована зимою й об‘єднана жагою до вільного життя.

Пам‘ятаймо про їхній подвиг.

730 днів великої повномасштабної війни.

3658 день війни, в якій ми живемо.

Не перше століття нашої боротьби проти росії.
Боротьби за право існувати як нація.

Пам’ятаймо якою ціною нам завжди це дається і пам’ятаймо тих, хто віддає за це найдорожче — своє життя.

Настане той час, коли кривава імперія росії впаде, а поки робіть що можете, донатьте, живіть.

(Лу і легковажність)

730 днів 💙💛

Рівно два роки тому Україною було підбито крейсер "Москва".

З нагоди річниці в ВМС розповіли, що у той день погода і раптовість були на боці українців, було хмарно і дощило, а військові рф були занадто самовпевнені в своїй недоторканності, внаслідок чого навіть не змогли задіяти 2 з 3 ешелонів ППО, які були на борту.

"Коли наше командування військово-морських сил побачили можливість знищити флагман, ми були до цього готові. А ось ворог, не був до цього удару готовий. Вони навіть не підозрювали, що у нас є власна крилата ракета і що ми взагалі можемо нанести вогневе ураження", - розповів спікер ВМС Дмитро Плетенчук.

З того часу підводний флот оккупантів значно побільшав. Дай Бог,ще збільшиться.

Найстрашніша розмова 20-го століття відбулась 26 квітня 1986 року.

Тоді сталась одна з найбільших катастроф вибухів в історії людства, що спричинив серйозні наслідки для України та всього світу.

Пам'ятаємо про той страшний день Чорнобильської катастрофи
та вшановуємо всіх хто ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС.

26 травня 2014 р. відбувся перший бій за Донецький аеропорт.

Бій розпочався 26-го травня 2014-го року, коли збройні формування з московії спробували захопити аеропорт. Вже 25-го травня до Донецька з Ростовської області прибули вантажівки з озброєними особами, головним чином кадирівцями.

Того ж дня у центрі Донецька біля будівлі обласної державної адміністрації відбувся мітинг, на якому деякі місцеві жителі, під впливом московської пропаганди, вітали озброєних злочинців та закликали їх убивати українських військових та всіх «укропів».

У ніч на 26-е травня група бойовиків проникла до нового терміналу Донецького аеропорту. Цьому допоміг зрадник із Служби безпеки України, капітан Олександр Головура, використовуючи свою перепустку.

Старий термінал продовжував перебувати під контролем українських військових. Його оборону здійснювали сили 3-го полку спеціального призначення з Кропивницького, кількістю близько 150 осіб. Бойовики висунули вимоги про виведення військових, що охороняли внутрішній периметр аеропорту.

Упродовж 26-го травня українські військові здійснили авіаційний удар по ворожим угрупуванням, які намагались зайняти позиції на даху нового терміналу аеропорту. Бойові гвинтокрилі Мі-24 вразили їх, знищивши зенітну установку.

Також в аеропорт прибув десантний загін Збройних Сил України, який заблокував терористів у будівлі аеропорту. Приблизно о 18:30 бойовики намагались відступити, сідаючи до КАМАЗів. Однак, це викликало паніку серед бандитів у Донецьку, які помилково припустили, що ЗСУ розпочали наступ на місто.

Тому вони вирішили, що ці КАМАЗи належать українській стороні і розстріляли їх, не усвідомлюючи, що це були бойовики іншої сепаратистської формації під назвою "Восток". Френдліфаєр.

До речі, ці кадирівці в українській формі та з шевронами «СХІД» намагалися ввести в оману людей на Луганщині ще на самому початку окупації. Їх бачили, як мінімум, на вокзалі в Луганську, Алчевську. Вони люблять операцію під чужим прапором.

26-го травня 2014 року, коли українські десантники захопили новий термінал донецького аеропорту, серед донецьких сепаратистів та їх прибічників поширилася паніка. Місцеві магазини і супермаркети почали закриватись, а бойовики обмежували рух по місту. Ситуація стала ще напруженішою після зіткнення між українськими бійцями і терористами, яке сталося біля військового комісаріату в Донецьку.

У вечірній час 26-го травня стало відомо, що з боку російської федерації до Донецької області прибуло ще 40 вантажівок з озброєними особами. Частину з них українські військові знищили в ході антитерористичної операції (АТО).

Невдала спроба захопити аеропорт 26-го травня серйозно підірвала авторитет ватажка банди "Восток" Ходаковського. Багато бойовиків звинувачували його в непрофесіоналізмі, а деякі навіть в тому, що він "працює на Київ".

Донецький аеропорт протримався 242 дні! Герої - Кіборги витримали - не витримав бетон! Вічна слава захисникам України, вічна памʼять полеглим за нашу свободу Героям.

1 червня 1996 року. Саме в цей чорний для нас день Україна позбулася статусу ядерної держави

Згідно з Будапештським меморандумом, Україна 28 років тому передала останні ядерні ракети росії.

На той час в нашій країні знаходились 130 СС-19, 46 СС-24, до 43 Ту-95МС і Ту-160, до 2156 стратегічних ядерних боєзарядів і до 4200 тактичних ядерних боєзарядів.

У меморандумі, до речі, йшлося, що рф має поважати кордони України і не застосовувати силу.

Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна відновить статус ядерної держави і вже ніколи - НІКОЛИ! - не випустить з рук зброю, особливо маючи під боком такого сусіда.

9 червня 1995 року тогочасні українській та російський президенти Леонід Кучма та Борис Єльцин підписали в Сочі двосторонню Угоду щодо Чорноморського флоту.
Згідно з угодою основна база та штаб ЧФ рф прописувались у Севастополі. Україні передалося 18,3%, російській федерації - 81,7% кораблів та суден Чорноморського флоту.

Ця помилка коштувала нам багато життів, розплачуємося по сю пору, але потроху її виправляємо. Сподіваємося, що більше таких дурниць Україна не допустить.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 р. більшовики розстріляли в Одесі 63 людини в рамках політичного терору.

У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в Одесі. Щоб закріпитися в місті та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити симпатиків й учасників українського національного руху. Місцева газета «Вісті Одеського губерніального революційного комітету» від 22 лютого повідомляла таке: «Нині у в’язниці немає жодного в’язня. Днями прибуде перша партія зі 150 осіб…». Відтоді репресії, терор стали нормою, в’язниці заповнилися тисячами людей.

Придушення відкритого і прихованого спротиву режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК) чи губЧК. На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю усіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.

У травні 1920-го відбулося посилення терору. Сприяли цьому економічна криза та ситуація на фронті. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ спричинив викриття в Одесі «підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади».

«4-й всеукраїнський з’їзд Рад застерігає робітників та селян проти зрадницького гасла «Українська Народна Республіка», який є лише прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу та українській шовіністичній буржуазії…, – пишуть «Вісті» від 3 червня. – Третя УНР, яку обіцяє нині Петлюра, є лише прикриттям для утвердження в Україні ненависної влади польських шляхтичів». з того часу практично нічого не змінилося, методи пропаганди ті ж самі

В Одесі оголошено надзвичайний стан, влада переходить від обраних рад до ревкомів (революційних комітетів). Пояснювалося це тим, що в місті та повіті «контрреволюційні» змови стають масовими.

17-18 травня одеська губЧК розглядає справу про «підпільну петлюрівську організацію». Відлік осіб, розстріляних більшовиками у справі, відкрили Георгій Тютюнник, Володимир Маковський, Микола Солчинський, Галина Чижевська, Михайло Клик. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі та повіті проти радянської влади. Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому наприкінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти «петлюрівського руху». Фактично, для проведення антиукраїнського терору.

До середини червня було заарештовано 170 осіб у справі № 2575. Це були переважно члени «Просвіти» та ті, хто на час облави перебував у її книгарні, а також «дрібні спекулянти» та «колишні члени РКП(б)». Серед заарештованих опинилися люди різного віку, національності та соціального статусу.

14 червня 1920-го колегією Одеської губЧК у складі Станіслава Реденса, Макса Дейча, Леоніда Заковського винесено вирок заарештованим у справі «підпільної петлюрівської організації». До розстрілу засудили 63-х осіб, 48 осіб відправили до концтабору, інших – відпустили.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 року вирок було виконано.

Серед жертв розстрілів було чимало членів одеської «Просвіти». Також однією з центральних фігур, навколо якої розкручували обвинувачення був Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА). За "зв'язок" із ним розстріляли Олександра Горобача, Івана Церра, Бограта Гозалова, Ольгу Розе, Лаврентія Конька, яких звинувачували у зв’язках із Усаневичем і які на допитах не навели жодних фактів про існування «підпільної організації». Абраму Рейфману, Шай Мільтеру інкримінували виготовлення фальшивих документів «агентам Петлюри». Фактів підтвердження цього не було наведено. Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря «Просвіти».

За звинуваченням у причетності до міфічної «підпільної петлюрівської організації» протягом 1920 року лише в Одесі було розстріляно понад двісті людей. Загалом за цей рік у губернії було розстріляно понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.

У січні-лютому 1921 р., інспектуючи губернію, чиновник Д. Приходько звітував ВУЦВК: «українці Одеси бояться зізнатися в тому, що вони українці...без розбору розстріляно 70 членів «Просвіти».

ось так Одесу робили "руским горадам"

🗺🇺🇦25 червня 1848 року у Львові під час «весни народів», вперше був офіційно піднятий сучасний український синьо-жовтий прапор, який українці Королівства Галичини й Володимирії вивісили над Львівською ратушею як національний прапор.

Саме після цього випадку синьо-жовтий стяг набував усе більшої популярності в українців, а після революції 1905 року його почали використовувати й у Наддніпрянській Україні.

27 червня 1663 року, на околицях Ніжина розпочалася Чорна рада, під час якої не лише козаки, але також селяни та міщани – «чернь», мали право голосу в ході обрання гетьмана Лівобережної України.

Претензії на гетьманську булаву Лівобережжя висунулили Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко, котрих підтримували північні полки, і запорозький отаман Іван Брюховецький. 27 червня 1663 року на околиці Ніжина розпочалася козацька рада, на яку прибуло московське посольство з 8-тисячним військом.

Хороший оратор і популіст, Брюховецький, видаючи себе за поборника інтересів народу, зумів знайти підтримку козацьких низів, а також міщан і селян («черні», звідки й назва ради), які брали участь у виборах, і був обраний гетьманом Лівобережжя. Невдовзі Сомко і Золотаренко були заарештовані за підозрою у підтримці відносини з гетьманом Тетерею і страчені 28 вересня 1663 року разом із рядом полковників, що їх підтримували.

"Руїна", яка настала після "Чорної Ради", була не громадянською війною, а московською інтервенцією за допомогою запроданців як Брюховецький. У січні 1664 року за оборону Глухова від польсько-татарських військ і перемогу над польським військом у Пироговській битві Брюховецькому був наданий в Москві боярський титул і він одружився з княжною Дарією Ісканською з роду Долгоруких.

Однак, після Андрусівського перемир'я 1667 року, за яким Гетьманщина по Дніпру була поділена між Польщею і московією, Брюховецький примирився із правобережним гетьманом Петром Дорошенком і домігся вигнання всіх московських військ з Лівобережної України. Вимогу Дорошенка зректись булави заради об'єднання України, Брюховецький сприйняв як зраду і присягнув на вірність Туреччині.

Це не знайшло підтримки у низового козацтва, і 17 червня 1668 року під час битви поблизу Опішні (Полтавщина) він був схоплений власними козаками й виданий Дорошенкові, за наказом якого був забитий до смерті.

Поховали Івана Брюховецького з належними гетьманськими почестями у збудованій ним Богоявленській церкві в Гадячі.

У 1857 році Пантелеймон Куліш написав роман «Чорна рада», який став першим історичним романом українською мовою та був присвячений подіям 1663 року.

🇺🇦🟥30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави.

Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.

Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН.

Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.

Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.

За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий.

Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій, але широко використовувався у ворожій пропаганді.

Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.

Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.

Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.

3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: 💬«Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».

Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.

🇺🇦30 червня - річниця звільнення легендарного острова Зміїний.

Два роки тому Сили оборони України вибили з острова окупантів та повернули його під український прапор. Саме на Зміїному пролунала відома фраза українського прикордонника, який вказав напрям російському військовому кораблю.

Ці слова стали символом незламності та сміливості українського народу й облетіли весь світ.

2 липня 1951 року радянська газета "Правда" засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну!". Письменника назвали "буржуазним націоналістом" та "продажним бандерівцем", а вірш деякий час ніде не друкували.

Ліричне спонукання любові до України в комуністичних умах ототожнювалося з багаторічним національно-визвольним рухом, який більшовики таврували як “буржуазний націоналізм”.

Стаття під назвою “Против идеологических извращений в литературе” була покликана очорнити ім’я поета, а головне – ідею самого вірша. “Перекручення буржуазно-націоналістичного характеру” – ось як пропагандисти висловилися щодо українського патріотизму.

Вірш, сповнений глибокої любові до рідної землі став предметом переслідування поета. Після розгромної статті Володимир Сосюра став небажаним письменником в срср і жодне видання не бралося за публікацію його творів. Так тривало аж до смерті сталіна. Коли ж поет покинув “чорний список”, то його вірш все одно піддався цензуруванню, направленому на “радянізацію” любові до України.

Скандал із критикою вірша Сосюри підняв на поверхню низку тодішніх соціально-політичних проблем. В срср питання національної ідентичності виявляло справжнє лицемірство комунізму. З одного боку, більшовики в 1920-х через політику коренізації нібито намагалися апелювати до патріотичних почуттів народів, що входили до російської імперії. Однак короткий період показової українізації швидко змінився уніфікацією радянської гуманітарної політики, яка не мала нічого спільного з українським патріотизмом.

Спроби радянських функціонерів “склеїти” між собою радянські республіки проводилися у дуже не інклюзивний спосіб. Поряд з переслідуваннями прихильників старого режиму, заможних селян, священників, опозиції всередині партії під більшовицькі чистки потрапили і тисячі представників української патріотичної інтелігенції. Сама ідея незалежності України чи бодай якоїсь її окремішності від срср викорінювалася всіма можливими способами протягом десятиліть.

Сьогодні 9-го липня в Києві та Кривому Розі оголошено Днем жалоби.

Вшануйте пам’ять тих, чиї життя забрав ракетний удар росіян.

Сьогодні день другої річниці теракту в Оленівці.

Світ має знати про цю трагедію та хто її скоїв.

Зберігайте і шануйте пам’ять жертв російського злочину.

Україна — в кожному з нас. Незалежність — у кожному з нас.

Незалежність сьогодні має втомлені очі, які бачили все.
Незалежність усміхається, коли українцям вдається.
Незалежність — це тиша, коли ми втрачаємо своїх людей.
Незалежність — це клятва ніколи не забути полеглих героїв.
Незалежність має присмак диму й пилу на полі битви і в цивільному житті.

Так відчувається нами свобода.©

29 серпня, у День пам'яті захисників України, ми вшановуємо тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.

Ця дата пов’язана з одним із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення — виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році.

Після лютого 2022 року ледь не щодня українські воїни гинуть у битві за нашу країну.

Кожен, хто віддав своє життя за українську Держаність, — не просто ім'я на сторінках історії. Це цілі всесвіти, що мали свої мрії, родини, життя. Вони залишили все це, щоб захистити нашу землю та свободу.


Вічна пам'ять нашим полеглим захисникам та захисницям.

4 вересня 1965 року у київському кінотеатрі «Україна» під час прем'єри фільму «Тіні забутих предків» відбулася акція протесту проти політичних репресій.

Перед початком фільму на сцену вийшов Іван Дзюба і виголосив:
Зараз в Україні ведуться арешти української інтелігенції — письменників, поетів, художників. Так, заарештована група людей в Києві і Львові. Хто за нас, встаньте в знак протесту проти арештів.
Директор кінотеатру відштовхнув письменника від мікрофона. В'ячеслав Чорновіл вигукнув:
Хто проти тиранії — встаньте!

Встав Василь Стус і закликав:
Протестувати повинні всі: сьогодні хапають українців, завтра хапатимуть євреїв, потім росіян!

Дзюбу звільнили з видавництва «Молодь», а Чорновола — з газети «Молода гвардія». Стуса вигнали з аспірантури, згодом заарештували.

Рівно за 20 років 4 вересня 1985 року в таборі для політв'язнів у Пермській області Василь Стус помер.

Як добре те, що смерти не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст…
В. Стус

Сьогодні українці зустріли ще один ранок у власній державі.

Кожен спокійний сніданок захищений тривожним світанком в окопі під щільним ворожим обстрілом. На кожен схід сонця дивляться прапори над могилами тих, хто цей схід більше ніколи не побачить.

Десятки тисяч оборонців, попри все, продовжують стримувати зло, яке прагне відібрати у нас найдорожче. Завжди пам’ятайте їхні імена та обличчя. Шануйте їхній чин і жертву, яку вони віддали і віддають за Україну.

Ніхто, крім нас самих, не захистить наші головні цінності – людяність і любов до свободи.

Слава Україні!

33 роки без ядерної зброї — саме у цей день у 1991 році Україну позбавили єдиного гаранту захисту.

Цієї дати Верховна Рада проголосила без'ядерний статус України. А ми, на секунду, мали третій за розміром ядерний арсенал у світі після США і рф.

Серед всього, він нараховував:
— 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтних пускових установках,
— стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43),
— ядерні боєзаряди стратегічної зброї (від 1514 до 2156),
— тактичні ядерні боєзаряди (від 2800 до 4200).

Жодна тварина не посміла б напасти, якби не це рокове рішення. Будемо сподіватися, що невдовзі ядерні арсенали України відновляться і вже ніколи жоден бовдур не відмовиться від єдиної надійної, справжньої гарантії безпеки.

Цей день увійде в новітню історію України.

Україна вперше в історії вдарила по рф балістичними ракетами ATACMS, — Бутусов

Сьогодні вперше в історії після дозволу Байдена ЗС України завдали удар по військовому обʼєкту на території росії балістичними ракетами ATACMS виробництва США.

«У ніч на 19 листопада 2024 року підрозділи Збройних Сил України, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали вогневого ураження по арсеналу 1046 центру матеріально-технічного забезпечення у районі міста Карачев Брянської області рф. Станом на 02.30 цієї ночі зафіксовано 12 вторинних вибухів та детонація в районі цілі.

Ураження складів з боєприпасами для армії російських окупантів з метою припинення збройної агресії рф проти України триватиме».

Сьогодні 91-ші роковини Голодомору 1932–1933 років — наймасштабнішого голоду, який називають геноцидом українського народу.

За розрахунками Інституту демографії, тоді загинули 3,9 млн людей. А через падіння народжуваності не народилось 600 тис. українців.

Але це не єдиний Голодомор, який українці пережили у ХХ сторіччі — також був штучний голод 1921–1923 та 1946–1947 років.

Часи змінюються, а ворог той самий.

Результатом радянської політики колективізації став Голодомор на території України в 1932-1933 роках. Через селянські повстання, які виникали внаслідок небажання простого селянина віддавати своє нажите хазяйство і йти в колгосп, сталінські пси запровадили систему «Чорних дошок», в які заносили села та навіть цілі райони. Населені пункти, які були внесені в ці чорні дошки блокувались спецзагонами, які спочатку забирали всю їжу в населеному пункті, а потім спостерігали за голодною смертю селян. Виїжджати з села, звісно, не давали.

В результаті цих дій було заморено голодом близько 4 млн українців. Не народжено - ще 6 млн.

За Андропова агентура КДБ вишукувала, хто з України передає на Захід списки жертв та спогади про Голодомор: Служба зовнішньої розвідки оприлюднила документи

У 1983 році, за правління Юрія Андропова, КДБ Української РСР розгорнула цілу кампанію з метою недопущення вивчення діаспорою трагедії Голодомору-геноциду. Про це свідчать опубліковані 23 листопада 2024 року розсекречені архівні документи, що з'явилися на офіційному сайті Служби зовнішньої розвідки України.

Тодішнім головою філії московського КДБ в Україні Степаном Мухою й далі підлеглими йому начальниками обласних управлінь відомства було розроблено комплекс заходів для того щоб українці країн Заходу не змогли організувати науковий центр дослідження Голодомору, а також щоб звідси, з України в складі СРСР, до них не надходило жодних документальних свідчень даного акту геноциду.

Сьгодні окупанти на Херсонщині переслідують вшанування пам'яті жертв Голодомору

Вони знищують пам'ятники та музейні експозиції, пов'язані з трагедією 1932-1933 років, і залякують тих, хто спробує вшанувати загиблих.

Ці дії є частиною спроби стирання національної пам'яті українців та придушення їхньої ідентичності.

Українець, памʼятай хто твій ворог. Ніколи не забувай про це. Борись з ним та не дай йому повторити такі жахіття.

15 грудня 1934 року в Києві сталося одне з найжорстокіших злочинів проти української інтелігенції. У підвалі колишнього Інституту шляхетних дівчат, який тоді слугував будівлею НКВС, чекісти розстріляли 28 видатних діячів — письменників, освітян, журналістів і дипломатів
Їх звинуватили у сфабрикованій чекістами справі «Об’єднання українських націоналістів», яка нібито мала на меті повалення радянської влади шляхом терактів і диверсій
Суд тривав лише два дні, а вироки виносила виїзна сесія Верховного суду СРСР на чолі з васілієм ульріхом.
💔 Серед страчених:
✍️ Григорій Косинка
✍️ Дмитро Фальківський (Левчук)
✍️ Кость Буревій
✍️ Іван і Тарас Крушельницькі
✍️ Олексій Влизько
Лише у 1950-х роках всі засуджені були реабілітовані.
Вони творили українську культуру, за що й стали мішенню репресивної машини тоталітарного режиму.

А тепер онуки тих енкаведистів глумливо питають "то де ж ваші відомі письменники, де музиканти, де поети, де митці? Ви ж тримайтеся за роzzійський спадок, бо свого ж немає".

26 травня 2014-го, 11 років тому, розпочалася оборона Донецького аеропорту від російських гібридних формувань, які атакували його: ця оборона тривала понад 200 днів.

Пізніше було встановлено, що серед формувань були й російські спецпризначенці. Уже за кілька годин їх витіснив звідти український спецназ. Через здатність утримувати під обстрілами неукріплений об'єкт, захисників ДАПу почали називати «кіборгами»

"Шосте серпня – визначна дата у воєнній історії нашої держави. Цього дня 2024 року розпочалася Курська наступальна операція Сил оборони України, яка вперше перенесла повномасштабну війну на територію країни-агресора.

Це був рішучий і сміливий крок у відповідь на підготовку ворогом нової наступальної кампанії на півночі Слобожанщини. Ми не чекали удару – ми самі його завдали. Справою засвідчили, що Україна здатна не лише оборонятися, а й діяти на випередження та результативно атакувати.

Після ретельного планування операції наші підрозділи змогли прорвати ворожу оборону, зайти глибоко в тил противника та зірвати його логістику. На піку операції Збройні Сили України контролювали до 1300 км² території Курської області.

Ми деморалізували особовий склад росіян та змусили їх перекидати на Курщину значні резерви, послаблюючи тиск на інших напрямках фронту.

На той час ми не дали ворогу реалізувати плани наступу та сформували буферну зону, завдяки чому Суми і Харків залишаються на вільній українській землі.

Курська операція також забезпечила неоціненний гуманітарний результат: 1018 полонених російських військовослужбовців поповнили обмінний фонд, що вже дозволило нам повернути додому сотні українських воїнів, зокрема тих, хто перебував у полоні з 2022 року.

Фактично, противник отримав змогу відновлювати втрачені позиції і райони тільки після того, як залучив війська КНДР, значно наростив своє угруповання, переніс на Курщину основну інтенсивність застосування керованих авіабомб.

Наступальна операція на Курщині досягла більшості поставлених цілей, визначених вищим керівництвом держави.

Масштаб втрат ворога, ефективність наших асиметричних дій у наступі, неухильне дотримання міжнародного гуманітарного права на території рф були визнані світом та стали джерелом неоціненного досвіду як для українських військ, так і для іноземних союзників.
Ця операція – ще одне підтвердження: українське військо має стратегічне мислення, силу та волю.

Від імені командування щиро дякую всім воїнам, які брали й беруть участь у здійсненні нашої кампанії на Курщині. Ваш професіоналізм, ваша хоробрість, стійкість та самовідданість дають силу всій Україні.
Схиляю голову, згадуючи побратимів, котрі в ході Курської операції віддали за Україну найдорожче – свої життя. Ми продовжуємо боротися, тримаючи стрій із пам’яттю про тих, хто не повернувся, але залишився з нами – у нашій справі, у нашій Перемозі.

Станом на сьогодні українські війська зберігають присутність на території Глушковського району Курської області, сковуючи частину російського наступального угруповання.

Як і рік тому, ми діємо. Б’ємо ворога, тримаємо рубежі, щоб зберегти Україну та вибороти справедливий мир.

Слава українським воїнам!

Слава Україні!" - зі звернення Головкома на честь річниці Курської наступальної операції.

😥2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним.

Після того як його "адвокат" Віктор Медведчук заявив "всі злочини Стуса заслуговують покарання", Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.

Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися.

Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив "дьогтемаз" Стус. Згодом розповів про "злочини бандерівців". Завершив "злочинами" самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку.

Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова.

Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося.

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.

🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.

14 жовтня в Україні відзначається День створення Української повстанської армії

Цей день не має документального підтвердження конкретного акта заснування, проте його було обрано самими повстанцями. У 1947 році Президія Української Головної Визвольної Ради ухвалила постанову «Про визнання дня 14 жовтня 1942 року Днем створенняУкраїнської повстанської армії та про встановлення цього дня святковим днем УПА». В документі зазначалося, що саме в жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, які дали початок Українській повстанській армії. На той час дата 14 жовтня збігалася зі святом Покрови Пресвятої Богородиці — традиційної покровительки українського воїнства.

УПА не виникла раптово. Її формування стало логічним продовженням діяльності Організації українських націоналістів (ОУН) та інших підпільних рухів. Напередодні Другої світової війни на Західній Україні вже діяли збройні групи самооборони, що протистояли польській владі. З початком війни ці осередки самоорганізувалися в повстанські загони, які згодом стали основою для УПА.

У квітні 1942 року керівництво ОУН ухвалило рішення про створення власних збройних сил. Уже восени на Волині та Поліссі почали діяти перші відділи, які вели боротьбу проти окупантів — спочатку німецьких, а згодом і радянських. Головним завданням УПА було захистити українське населення від будь-яких зовнішніх загроз і створити умови для відновлення незалежної держави.

Українська повстанська армія формувалася як військово-політична сила, що поєднувала збройну боротьбу, пропаганду та підпільне управління. Її діяльність охоплювала Волинь, Галичину, Карпати, Поділля, а також частково території сучасних білорусі та Польщі, де проживало українське населення.

У роки Другої світової УПА боролася проти німецької окупаційної влади, а після повернення радянських військ — проти радянського режиму, який встановлював тоталітарний контроль. Повстанці виступали проти депортацій, репресій і насильницької колективізації. Вони підтримували тісні зв’язки з місцевим населенням, яке забезпечувало армію продовольством, зв’язковими й медичною допомогою.

За різними оцінками, через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. У боротьбі проти радянської влади було створено розгалужену мережу підпільних структур — від розвідки до друкарень. Попри жорстокі репресії армія діяла до початку 1950-х років. У 1949-му командування оголосило про перехід збройних підрозділів у глибоке підпілля, але боротьба тривала ще кілька років.

Протягом радянського періоду пам’ять про УПА свідомо замовчувалася або перекручувалася. Її учасників таврували як «бандитів» і «зрадників», хоча фактично вони були борцями за самостійну Україну.

Лише після проголошення незалежності в 1991 році почалося поступове відновлення історичної справедливості. Сьогодні учасників УПА офіційно визнають борцями за незалежність України, а в багатьох містах зведено присвячені їм пам’ятники, відкрито музеї, проводяться наукові конференції та урочисті заходи.

🇺🇦 27 жовтня, Україна відзначає День української писемності та мови

Мова - це код нашої нації та запорука її існування. Доки існує мова та її носії - доти і живе нація.

Не дивлячись на те, скільки окупант забороняв її за всю історію України, русифікував населення та всіляко паплюжив - вона жива. І сьогодні Сили оборони стоять на заваді черговій спробі знищити те, що вирізняє нас з-поміж усього світу.

Зі святом нас, україномовні!

6 грудня - день Збройних Сил України.
Дякуємо за життя!

20 січня - День вшанування захисників Донецького аеропорту

20 січня Україна вшановує памʼять героїв, яких назвали кіборгами — захисників Донецького аеропорту.

Воїни тримали оборону там, де, здавалося, вижити неможливо, але кіборги вистояли, не встояв бетон.

Донецький аеропорт став не просто стратегічною точкою. Він став символом стійкості, братерства і мужності.

Сьогодні ми згадуємо тих, хто загинув, і дякуємо тим, хто вижив.

Памʼятаємо. Шануємо. Не забудемо.

20 років тому ліквідували останній Ту-22М на авіабазі "Полтава"

27 січня 2006 року завершили знищення 60 стратегічних бомбардувальників Ту-22М та 423 крилатих ракет Х-22. Ці роботи проводились у рамках "Програми спільного скорочення загрози" за участю США. Американці тоді надавали свою фінансову та технічну підтримку.

Сьогодні українці потерпають від наслідків цієї програми. Замість того, щоб зараз ці літаки запускали ті ракети по ворогу, їх тупо знищили. Будемо сподіватися, що ніколи знову. Ніколи знову жодна влада не прийме таке дурне рішення.

27 січня в Україні вшановується День пам'яті жертв Голокосту. Ця дата має особливе значення для збереження історичної пам'яті народу України, особливо з огляду на намагання тоталітарного радянського режиму дезінформувати світ і стерти з людської пам'яті трагічні події 1941–1943 років.

Сьогодні, 10 лютого 2026 р., відзначається 11-та річниця початку Павлопіль-Широкинської наступальної операції

10 лютого 2015 року бійці «Азову» під керівництвом першого командира Андрія Білецького звільнили п’ять населених пунктів: Широкине, Бердянське, Лебединське, Комінтернове та Павлопіль.

Протягом п’яти діб запеклих боїв ворога було відкинуто від Маріуполя та від напрямку Дебальцевого. Було встановлено контроль над панівними висотами на заході Широкиного. Ці позиції визначили подальший хід бойових дій у секторі.

Широкинська операція показала, що вмотивований, згуртований і добре керований підрозділ здатен проводити успішні наступальні операції навіть проти переважаючих сил противника.

Добровольці, які брали участь у тій знаковій операції, продовжують свій шлях у лавах Третього армійського корпусу та Сил оборони України.

?? 10 березня в Україні відзначають День Державного гімну

Саме цього дня у 1865 році в Перемишлі вперше публічно прозвучала пісня Ще не вмерла України на музику композитора Михайла Вербицького.

Текст гімну у 1862 році написав поет Павло Чубинський. Після відновлення незалежності у 1992 році Верховна Рада затвердила музику гімну, а у 2003 році — офіційний текст першого куплету і приспіву.

Державний гімн є одним із трьох головних символів України разом із прапором і гербом.

6 червня 2023 року-дата жахливого російського теракту, який цілеспрямовано знищив греблю Каховської ГЕС.

Тоді за лічені години під «великою водою» опинилося 600 квадратних кілометрів Херсонщини.

російський теракт на Каховській ГЕС вплинув на всі сфери життєдіяльності регіону – загинули люди (і навіть зараз неможливо точно відзначити кількість захлинувшихся в своїх домівках, особливо на тимчасово окупованих територіях),було знищено будинки, соціальну та критичну інфраструктуру, затоплено нашу унікальну флору і фауну, завдано шкоди зрошувальній системі.

Величезна дяка усім, хто рятував, розгрібав, ліквідовував наслідки цого жахіття, хто займається цим і зараз.

10 червня 2022 року вперше у світі відбулося успішне бойове застосування FPV. «Турист», «Швайгер», «Багдад» — бійці батальйону «SIGNUM», які здійснили цей історичний виліт.

Всі ми пам'ятаємо ці кадри, які вже стали живою історією: «Четверта хата. Сині двері». Цей політ став точкою неповернення. Подія, яка змінила хід російсько-української війни, а також правила ведення збройних конфліктів загалом.

Завдяки цьому ми маємо: окремий рід військ безпілотних систем, тисячі спаленої техніки ворога, сотні тисяч знищених окупантів та найголовніше — тисячі збережених життів українців.

💸 2 вересня 1996 року в Україні офіційно запровадили національну валюту — гривню. Вона замінила карбованець у співвідношенні:
100 000 карбованців = 1 гривня.

📅 Перехідний період тривав із 2 по 16 вересня, коли в обігу були і гривня, і карбованець. Після цього карбованець остаточно вийшов з ужитку.