Что будет после смерти?, что будет потом?

Хана, а я хочу быть котом. Черным. С зелеными глазами. Круто же.)

Почему все упирается в ад и рай? есть же множество других вариантов. Маньяк кстати, может быть орудием высшей справедливости. Лучше, чем Бхагавад-гита, по моему, об этом не сказал никто.

Ну не сказал бы. Быть растением или например рыбой или еще кем - не в пример проще и спокойнее, чем человеком.

Ух нифига себе чего захотели. Освобождение так просто не дается)))

либо перерождение либо рай/ад/чистилище
в раю хорошо, но вот в аду знакомых больше

Ничего.

или рай и ад

там будут AC/DC

Очень интересный вопрос,но никто не знает ответа. Сделаю предположение,что мы станем другими существами,например собакой,ну или любым другим. Правда забудем о прошлой жизни.

Меньше задумывайтесь о смерти и о том, что будет после нее. Живите настоящим.

послушаете мудрую девушку.

На самом деле есть друг, который часто любит поднимать тему смерти. Говорит о ней просто, понятно, что это естественно. Но при этом такие разговоры иногда будто гонят тебя кнутом быстро совершать то, что ты так хочешь, чтобы насладиться жизнью, а на деле ты просто бежишь от смерти, думая что живёшь.
Правда, живите просто и радуйтесь по возможности.

А я думаю что после смерти будет Рай или Чистилище. Ад будеттолько для тех, кто не хочет исправиться.

значит все-таки будет?
ммм... даже мне, при всех возможностях моего воображения и ранимости психики, крайне сложно, если не сказать невозможно, ненавидеть кого-то настолько, чтобы вообразить для него вечные муки.
а люди говорят об этом так просто.

ДЕКаэдр, для кого-то вечные муки, а для кого-то вечное услаждение садистских чувств :D

У меня, например, множество предположений: Перерождение, Ад или Рай, Мир Духов... но не знаю, есть ли у меня правдивые версии...

Ничего

Будет гроб и 4 доски, это лично мое мнение, ну еще и естественные биологические процессы, типа гниения)

Эя надеюсь там будут мои родители и макдак

Я не верю ВТО что когда человек умирает он нууууууу умирает ведь представьте то что в одной вселенной все просто взяло и остановилось да да одна душа одна вселенная и 1 раз в секунду появляется новая вселенная которая состоит полностью из нашей вашей моей итак далее фонтазии и большинство вселенных это фантазия возможно мы тоже фонтазия которая тоже фантазирует кароче так можно долго а вы знаете что я придумал давайте в будущем потратим свою жизнь на поиски своей галактики но я отошол от темы кароче задумйтесь над этим кто у меня ноут содится :goldwork:

В кожного своя думка на рахунок цього, я от думаю і вірю в те,що загробне життя всетаки існує і після смерті появиться нове життя.

Самое интересное заключается в том, что пока не умрем - мы не узнаем, а потом вряд ли сможем кому нибудь рассказать. Так что остается только верить. Верить каждому в свое.

А ти віриш?

Течения времени не существует, различие между прошлым, настоящим и будущим - всего лишь иллюзия. Поэтому смерть ничего не значит, а значит, о ней стоит беспокоиться не больше, чем о рождении. %)

Але всежтаки думаєш загробне життя існує?

Ні. Загробне життя - це життя після смерті. А я не вірю в смерть. Час нелінійний, а паралельний, тому всі точки (минуле-теперішнє-майбутнє) існують одночасно. Це радше якийсь перехід в інший стан. На рівні релігій досить непогано такі переходи ілюструє індуїстська сансара: людина не помирає, вона перероджується. Звісно, я геть не вірю, що це переродження залежить від моральних якостей людини і навряд чи це переродження відбувається в стилі "переродився в камінь, квітку чи перекотиполе", але існує якийсь перехід з одного стану матерії в інший.

Мушу зазначити, що це все на рівні теорій і гіпотез, оскільки ми не знаємо, а ті, хто знає (так звані померлі), не можуть нам сказати про це. Втім...

Твоя позиція цікава в цьому
Теж особисто думаю,що воно не існує,але в мертвих не спитати ж..

Чому ж ні? Ти, мабуть, чув про різні дежавю, свідомі сни... Це все прояви загробного, як кажуть релігійні та забобонні люди (я кажу не з метою образити) іЮ як кажуть науковці, свідчення етерналізму. Так звані мертві серед нас. Коли ми бачимо віщі сни - це доказ того, що час паралельний і наше народження та смерть існують одночасно ба навіть вічно! Тому теоретично ми можемо звернутись до мертвих, однак як це правильно робиться, мені невідомо, а у всілякі вудуїстські куріння травки заради побачення з Бароном Самді і Маман Бріджит я не вірю %)

Ти не бачила відео як маленький хлопчик стверджував,що його вбили і в нього була пляма на спині,а пляма утворилась по його словах з його попереднього життя,а саме його були вбили топором в спину і той хлопчик показав місце де його вбивця закопав і навіть показав хто його вбив.
І саме цікаве,що хлопчику було 7 років він навіть не мав б цього знати

Не бачила і не знаю, чи бреше хлопчина, чи ні, однак сама ситуація цілком реальна. Ми всі вже померли насправді. %)

Він дуже реалістично все розказує
І вбивця жив в сотнях километрів від хлопчика і він дослівно розказав хто вбив і де його саме закопали,він ж цього не міг знати і ніхто не знав

Можливо малюк бачив це в снах і неодноразово. Врешті-решт, кожен з нас мабуть хоч раз в житті мав якесь нав язливе передчуття стосовно чогось, до якого прислухався і виявлялося, що це рішення правильним.
Ситуація з хлопчиком тільки доводить вірність теорії етерналізму.

От мені в снах привижалась малим жінка в чорному,потім після смерті дідуся я бачив його білля хати і не знаю це все бурна фантазія чи дійсно правда

Це вже 50/50. Я не маю відповіді на питання такого роду. Можливо дійсно бачив його. Можливо ні.
Відносно жінки в чорному, то ти десь бачив її в реальному житті. Нам ніколи не сняться люди, яких ми наяву не бачили.

Саме головне,що вона мені снилась в моєму саді і декілька місяців підряд майже кожної ночі
Не раз бачив як люди помирали на моїх очах,як кликали смерть,як бачили її
Багато в свому житті бачив

Чи не багато на твої... 19?

Якщо снилась кілька разів... Хто його зна, може від її руки помреш %)
А відносно того, чи бачать люди смерть... Я трохи скептична. Навряд чи смерть має матеріальний образ. Більше того, її взагалі не існує. Ці передсмертні образи, радше, останні глюки помираючого мозку.

Хоча в Мексиці існує чудесний культ Санта_Муерте, який бере свій початок ще з вірувань ацтеків. Він мені дуже імпонує. Так от, там Смерть має цілком людську подобу, а звуть її Ла Нінья Бланка. Багато хто з адептів Сантіссіми каже, що бачить смерть. Хтозна, у що тільки не вірить наше людство.

*З чого ти взяла,що мені 19?)*
Ну різні віри є,але те,що люди бачать смерть це факт,а от глюк чи ні не відомо

либо лучше, либо хуже.....
смотря кто как себя ведёт здесь, на Земле....

О, предлагаю провести эксперимент! Итак, совершаем харакири, а потом реинкарнируемся, возвращаемся на этот форум и оставляем отзыв что там произошло. Участникам плюшки от меня!

Максим Магн, знаешь, я с себя точно начинать не буду. И потом, кто знает, может я попаду в Поттериану после смерти, к примеру, в миссис Норрим. Вряд ли у меня будет возможность настучать на клавишах подробный отчёт о том, как оно там за гранью.

В таких вещах всегда следует сначала самому послужить примером. Удачи всем идейным.

Раньше, я бы сказал - во всем в мире держится здравый контроль кем то или чем то, и после смерти есть иная жизнь, ведь не может все просто так закончиться...

Сейчас скажу - после пустота. Увы, но скорее всего это так. Чтобы мы не придумывали...

Что бы нас ни ожидало за гранью, я с точностью могу сказать одно - мы не знаем, что там. Собственно, это единственное знание о загробной жизни, которое мне доступно. Хотя когда-то мои представления о том, что нас ждет после, чуть менее чем на 100% совпадали с христианской (православной) доктриной - и мне этого хватало с головой.

Сейчас мне, конечно, было бы мало этих объяснений - довольно примитивных, местами довольно фольклорных, отражающих скорее особенности мировосприятия тех, кто все это выдумывал, чем какую бы то ни было реальность. Впрочем, у меня теперь есть своя выдумка: мне бы хотелось, чтобы после смерти каждый нашел там то, чего ожидал, или хотя бы нечто приближенное к этому. Я, например, буду рада экскурсии по Вселенной, которую бы мне провел тот, кого называют создателем всего сущего (кем бы он ни был) - меня несколько огорчает мысль, что когда я умру, человечество ни на йоту не приблизится к пониманию основ нашего существования, поэтому хотелось бы суметь в это вникнуть хотя бы в посмертии.