Моя школа-мій рідний дім
Моя школа - мій рідний дім
Перше вересня, осінь настає,
Підхожу я до школи і серце завмирає.
Все сьомий раз підхожу до школи своєї,
Рідної й моєї.
Чотири поверхи цей вулик має,
Але моє серце знову завмирає,
Знову.
Забути школу. Як забути рідну мову.
Тоді чи від радості, чи то від суму,
Не знаю, але коли останній дзвоник,
Я радію і сумую водночас.
Влітку завмирає вулик,
Такий потрібний, рідний і мій!
Коли задумаюсь про школу, згадаю,
Що бути в ній мені ще трішки,
Моє серце знову завмирає,
Воно думає-гадає.
Що буде коли рідну школу закінчу?
Що ж тоді буде?
Хоча навіть коли так буде,
Я свою другу домівку точно не забуду!