Дом Сэведжа, квестовая локация.

Показать описание

Скрыть описание

Опис: На холмах архимагов расположился довольно просторный дом из белого камня с покатой крышей. Окна первого этажа укреплены решеткой в виде пересекающихся листьев.
На втором этаже есть небольшой балкончик, с парой установленных там цветочных горшков. Балкон от внутренних помещений отделен тонкой, деревянной дверью белого цвета, со вставками из цветных стекол.

В дом можно попасть, пройдя по крытой веранде, отделенной от внутренних помещений двойными дверьми из темного дерева.

Короткий, широкий коридор, украшенный обоями зеленого цвета с серебристыми полосками, открывает путь сразу на лестницу(на второй этаж или к подвалу), а также в два других помещения на первом этаже, отделенных закрытыми дверями.


Справа от коридора на первом этаже находится гостевая спальня : небольшая комната, выдержанная в холодных тонах.
Из мебели тут есть лишь большая удобная кровать и прикроватная тумбочка с ночником. А также небольшой узкий невысокий шкаф из красного дерева, в который вполне могут уместиться плащи/мантии, или другая верхняя одежда гостя.

Слева от коридора находится вход в гостиную.
Слева от коридора высокие двери, ведущие в гостиную. Сквозь чистейшее стекло огромного панорамного окна открывался безупречный, почти картинный вид на пологие холмы, которые в лучах солнца кажутся затянутыми золотистой дымкой.

Однако интерьер внутри резко контрастирует с безмятежностью пейзажа. В центре, у окна, расположились массивный кожаный диван и глубокое кресло с высокой спинкой. Между ними примостился низкий столик, чьи ножки искусно вырезаны в виде львиных лап.
Над каминной полкой, вместо привычного портрета предков, красуется исполинский, пожелтевший от времени рог слона, покрытый тончайшей резьбой
В правом углу, в тени, стоит тяжелый шкаф из мореного дуба. Его дверцы, инкрустированные пластинами из панциря черепахи, плотно закрыты.

На стенах висят несколько масок неизвестных, но явно "туземных" божеств.

На втором этаже расположена спальня. Стены украшивают полосатые, алые с золотом обои, потолок был выбелен, а в центре стояла кровать под фиолетовым балдахином. Из мебели, кроме кровати есть небольшой комод, со стоявшим на нем подсвечником без свеч, а также старый, но аккуратно выглядящий шкаф в углу, из темного дерева.

Ситуація:

Квестовая локация. Описание может изменяться.
Двери обоих комнат первого этажа по обе стороны от коридора - Открыты.

Модули: Антиаппарационные чары, Лаборатория
Мікролокація: Веранда, Коридор (Эллорен Найтвуд), Лестница, Около дома, Балкончик, Спальня, Подвал, Лаборатория, Гостиная, Гостевая спальня
Поточний мастер гри: Asdanta

Веранда
якщо эльф прокидуэ то чекаемо Сэведжа тут, якщо ні, то відчиняє двері
Проницательность — 7

Коридор
*Гаркі на мить завмер, схиливши голову набік і зміряв Еллорен поглядом великих банькатих очей, у яких читалися водночас і цікавість, і певний скепсис щодо її "сміливості".*
— Смілива міс, так... Гаркі бачить.
*Пропищав він, відступаючи на крок назад і відчиняючи важкі двері ширше, ніби запрошуючи дівчину до широкого коридору, оздобленного зеленими шпалерами, що по сумісництву грав роль також і передпокою.*
— Ходім. Містер Севідж не любить чекати, а ще більше він не любить щурів, та імпів і всю ту літаючу нечисть, яка так полюбляє ламати речі.
*Зобразивши закликаючий жест рукою, він вів дівчину до кімнати, вхід до якої знаходився зліва від входу.*
— Господарю! Це міс Еллорен Найтвуд, прийшла за оголошенням! Вона каже, що не боїться вашого підвалу!

Коридор
*Дівчина уважно слухала усе, що їй казав домовий ельф, слідуючи за ним до коридору. Почувши крихту інформації про шкідників, з якими доведеться дівчини впоратись, вона тяжко видихнула.*
//Літаючі шкідники... Цілитись у рухомі цілі я не дужу вмію, але, можливо, зможу якогось їх обхитрити.//
*Після чого чаклунка підкорилась Гаркі та пройшла у вказаному ним напрямку до входу кімнати, що була зліва від входу.*
— Дякую, Гаркі!
*У батьківській хаті Наутвудів немає ельфів, тож вона ставилась до ельфа містера Севеджа дуже шанобливо.*
Перешел из Веранда

Гостиная

*Сам містер Севедж — літній маг із сивими бакенбардами та невеликими залисинами — знайшовся у шкіряному кріслі, розкурюючи люльку. Схоже, саме через це тут пахло тютюном і якимись травами. Втім, той не поспішав підводитись.*

— Так-так-тааак. Що ж, я не проти, що ви прийшли. Але варто було попередити. Підвал то так, проблема... Мало того, що багато речей.
Але імпи... Ці огидні створіння... з "крильцями".
*Він трохи комічно спробував зобразити "крильця" на собі.*
— Забралися до мене в підвал. Сам не знаю, як.
...Чи мали ви колись з ними справу?

Гостиная
*Місс Найтвуд обережно прослідувала у відчинені перед нею двері та затамувала подих, побачивши нереальної краси пейзаж, що відкрився прямісінько за величезним вікном. До реальності її повернув запах тютюну, який їй не дуже подобався, тож вона несвідомо поморщилась. Вона також була здивована усіма трофеями містера Севеджа.*
//Такий вправний мисливець, а потрібна допомога з імпами?//
— Ще раз перепрошую вас за мій неочікуванний візит. Обіцяю, що ви не пошкодуєте, — *натомість промовила вона.* — Щодо імпів... Теорію я вивчала ще у школі, але особисто ніколи не зтикалась. Маю декілька ідей з приводу їх знешкодження, але якщо у вас є побажання з цього приводу, то я вас уважно слухаю.

Перешел из Коридор

Гостиная
*Помітивши мімічні зміни в новій знайомій, Севедж трохи схаменувся з курінням.*
— Ой, як не виховано з мого боку. Гаркі, забери люлюку. Повернеш, як договоримо.
Ну, Гогсмідські імпи вони... Мають імунітет до деяких тактичних чар. Можливо якась мутація через довге співіснування з нами.
*Він подивився у вікно, ще раз дихнув через люльку і передав її єльфу.*
— Не намагайся їх звязувати Relashio чи Reticulum, Confundus також немає сенсу. Магія повітря... Якщо у вас вона є, то статичні заряди також не завдадуть їм шкоди.
Спритні, підступні створіння. Особливо ті, шо в мене - хитрі, навіть занадто.
Якби не так, я б просто викликав патруль аврорів, але ж вони ховаються і нападають, коли не чекаєш. А реакція уже не та.... Прийдуть, нікого не знайдуть, ше й оштрафують за хибний виклик.

Гостиная
*Дівчина трохи зніяковіла, оскільки це все ж таки дім містера Севеджа, тож йому вирішувати де і коли курити свій тютюн. Однак вона була дуже вдячна за цей чемний жест з боку господаря будинку.*
— Хм, дійсно, навряд би аврори прийшли на допомогу у цьому питанні. А як щодо контейнера чи коробки? Можливо, вдасться їх заманати у таку собі ємність, а потім передати відповідному відділу у міністерстві чи комусь з місцевих? Ви б змогли таку запечатати?
*Еллорен перебирала у голові найбільш пацифістичні варіанти боротьби з крилатими шкідниками, відкладаючи справжній бій на потім.*

Гостиная
— А ти добра. Нагадуєш мою дочку, Мірієль.
*З тими словами він вказав поглядом на камінну полицю, де в керамічній рамці стояла невелика магглівська фотокартка з ними двома.*
— Я б просто перебив тих поганців, по-можливості не забруднюючи речі. Ємність - навіть не знаю...
Всі ящики та скрині зазвичай зберігались в подвалі. Але можливо, то і на краще, раз Гаркі все одно проводить тебе.

Гостиная
*У компліменті містера Севеджа дівчина відчула якусь тугу. Вона перевела погляд у бік фотокартки і нібито усе зрозуміла.*
//Зазвичай так кажуть, коли когось уже немає поруч, або вони обрали надто віддалений від сім'ї шлях. Ну або просто ностальгія за дитячим періодом доньки... Кортить дізнатись, але це виглядає трохи нечемно.//
— Якщо речі для вас несуть певну пам'ять, не забруднити їх ми зможемо лише більш-менш мирним шляхом боротьби з імпами. Тобто за допомогою скрині чи будь-чого схожого на неї. Але якщо це не допоможе і мені доведеться застосувати силу.. не ображайтесь за можливий бруд, я зможу прибрати.
Чи є серед речей щось вибухонебезпечне?

Гостиная
*Коли дівчина заговорила про пам'ять та "мирний шлях", він лише сумно посміхнувся, міцніше стиснувши пальцями оббивку крісла.*

— Пам'ять є пам'ять.
*Глухо відгукнувся він, переводячи погляд на гостю*
– А речі магією полагодити простіше, ніж людей. Тому не турбуйся про бруд чи розбиті вази.

*Він трохи нахилився вперед, і в його очах промайнула сувора рішучість – тепер він говорив як людина, що розуміє загрозу.*

— Я не вірю, що ці поганці залізуть в якусь скриню мирним шляхом. А щоб не довелося ховатись там самій, я б все ж таки рекомендував діяти так швидко і жорстко, як тільки зможеш. Не стримуй себе через страх зіпсувати щось.

*На питання про вибухо-небезпеку він похитав головою, але в голосі з'явилася особлива нотка.*

— Вибухонебезпечного немає, проте щось легкозаймисте може і знайтись. І ще...
*Севедж на мить зам'явся, постукуючи пальцями по кріслу*.
— Я буду зовсім не проти, якщо ти випадково знайдеш серед тих речей лист, записи, фотокартки чи будь-що, що могло б натякнути, де мені шукати доньку. Бо я пробував шукати, але кляті імпи...