Чем так плох Альбус Дамблдор?, Почему некоторые считают его плохим?

- так в том то и дело - что это не обязательно. Словно реальные люди не так делают.
Как власть под себя грести - так поперед своего визга. Как отвечать - аж пятки сверкают.
А еще - головокружение от успехов. Все же, его личная сила велика, что, таки и застилало ему глаза.

- вот какая задница - а Лорда я бы не назвал совсем бездарным полководцем. Да, его подчиненные - это еще то кино - но достаточно опасную боевую машину, спаянную его волей - он создал. И без Дамблдора - пока что я вижу, что потери несли защитники Хогвартса.

- як це що? Те, що Пожирателі були, фактично, вщент саме знищені за один бій? При тому, що втрати несли іх супротивники?
Без характерного безладу потім? Скільки там після гражданськоі війни ще було колотнечі в Радяньскому Союзі?
Ну, я так і повірив. А те, що коїться зараз, наприклад?

- ви практичний досвід з врахування впускаете.
Де можна набратися практичного досвіду в партизаньський діяльності? Або в військовій? И сто років замало, якщо всі ці сто років був мир. Та ще, як за ті сто років попросту не думав над ціми питаннями попросту.А ще е проблема систематизації знань попередніх поколіннь. У реальному житті зараз існують такі штуки, як війскові статути)) Хоча б.

От нарешті погляд на живу людину! :) Власне, стримуючим Дамблдора фактором стара аристократія все ж залишалась, а от у своєму нечисленному оточенні не видно чіткого лідера, що міг би посісти дамблдорове місце. Вина це Дамблдора? Чи суть в тому, хто ставав його прихильниками? Чи може все ж кількісна перевага не на його боці?

Так і хочеться сказати: "Не плутайте казку з реальністю" :). А "вщент нищення" я, мабуть з великої нелюбові до батальних сцен не додивилась. Хто схотів - утік, нє? Чи у реальному житті смерть лідера однієї з протидіючих сил не деморалізує одну зі сторін і не надихає іншу? А тут же ж ще й чудо воскресіння, то й реакція прогнозована?
А якщо мова про фінальну сцену, то - фактично, покоління нове виросло, й ніфіга найхитродупішим з ворогів "нової влади" не сталося, ходить Мелфой по городу гонорово...

Ну, я не так глибоко копала, й мабуть погано сформулювала. За весь цей час Дамблдор набував життєвий досвід, більш-менш навчився поводитись з людьми адекватно й розбиратись у них трохи краще, ніж замолоду.Я мала на увазі не більш цього.А щодо "практичного досвіду партизанської війни" - незаперечні речі кажете тобто якісь умоглядні схеми у невеликій кількості Дамблдор може й мав, та життя корегувало їх швидко й непередбачувано. Саме через це мені й здається неймовірно надуманою теорія "Великої Гри", вона ж БИ.

- незнання законів не звільняе від відповідальністи, ось в чому трабла))

- от би й писала блондинко казку, а не лізла у змалювання гражданьскоі війни, по суті. Повторити б п'яту книгу - де Гаррі випадково зішхтовнувся с Лордом - та уронити на нього щось - і все було б гарно. А не витягувати конфлікт на рівень усього суспільства.

- імхо, крім декількох загиблих, типу скаженої Білки, всіх узяли в полон живими. Але як нищення Пожирателей як діючиї одиниці - так.

- Хіро Онода)) Так що я б не покладався на те, що всі так и лапки зкладуть. А як ні? А як втікачі ще надумають террором зайнятися?(В них це дуже гарно виходило)
Що тоді робити? При тому що аврорат ні на що не годний?

- даже так - відступивший після цього Лорд ще міг виграти війну. Або нанести неприйнятни втрати.
Як накажете ловити горстку людин навіть на площині Британських островів?

- ось живий Малфой - це велике "фе". Хоч у казці я хочу бачити справедливість. А не солодке життя для катів та покидьків.

Показати текст спойлеру

Моя кохана тема))) - http://www.hogwartsnet.ru/hf2/index.php?showtopic=15083 :D

Але його імітація дозволяє прикинутися, ніби сам тут так "проходив повз" , поки не знайдеться добра душа й не почне тобі шити "халатність при виконанні".
Ну, наприклад, Дамблдор щиро заявив, що не вважає себе винним у тім, яким виріс Том Рідд. але Дамблдор, здається, чи не єдиний, хто цьому щиро й беззастережно вірить на 100% :). Ну, ще Гаррі може :).

Звідки ж їй знати, що ми будемо порівнювати її учнівські історичні екзерциси з сумною реальністю сьогодення?.

Тоді пропадає виховний момент, нє?

Без керівного центру? 13 років після зникнення Волдеморта не дуже активно займалися. Щодо аврорату, Шеклбот, звичайно, як на політика молодий-зелений, та й чаклун з нього лише більш-менш компетентний, та все ж ніби не безнадійний.Просто хочеться сподіватись на краще бодай у казці :).

Ваша правда, міг би, але він НЕ МІГ відступити, не втрачаючи "обличчя" й таким чином, прибічників.

Ну, тут уже з приказки про боягуза, котрий подихає тисячу разів. Хоча я б таки цих "куркулів" потрусила.

А от з покаянням Волдеморта - тема справді вибухова, я навіть не готова детально уявити наслідки. Ні, насправді навіть схематично не готова. тому, що покаяння для мене не відміняє покарання, а що йому робити в Азкабані? Дементорів труїти своїми спогадами?

- мені це не подобалось і раніш, бо гражданських війн та просто війн - типу ВМВ - і так хватає. Так що хто пише про війну - повивен натикати читатча у пику, щоб не було сприйняття війни як чогось легкого. А що? Ну турпохід же ці Дари Смерті.

- так він й так пропав. Сприяття Гарри як мессії - дозволила усім магам займати пассивну позицию. Загинь Гаррі десь - и було б Хогвартське повстання?
Та й Лорд загинув від своеї руки, а не був вбитий. Бо все ж є різниця між наміром та дієй - і щасливим випадком.

- тоді не було настільки резонансной події, як Хогвартське повстання. І вже просто так не відкупитися. А загнані щури можуть і вкусити. Ні, звичайно, можно втекти за кордон. :D
А потім всяка подривна діяльність з еміграції почнеться. :D

- так що він сам зробить, якщо кадрів нема? А ті, що е - хехе, по ним потрібно люстрацію проводити? Та перевірку по профпридатності? І по результатам - чую, нікого не зостанеться. А новачкам вчитись потрібно.

- після трансформування Гаррі та Гермиони до рівня Рона - кращого тут мало чого. ;(

- імхо, костяк його угруповання - мічені, яким вже виходу немає. Так що пара Круціо швиденько підніме бойовий дух :D
Так, дух Його супротивників буде на підїоми - але пара атак, які ось ця нова влада не зможе видбити(тому що їм потрібно захищати усіх і бути сильними усюди) - і страх перед Лордом повернеться.
Так що ім пощастило, що все скінчилось за один раз, а не стало початком чогось іще "веселішого".

Я з Вами абсолютно згодна, та, навіть не будучи великим знавцем мемуарної й художньої літератури на цю тему, готова стверджувати, що правду про буденний жах війни, про її бруд написало (чи то може видрукувало?) куди менше людей, ніж написано про героїчні подвиги, силу духу й немеркнучу славу.Й тут, Ровлінг, на жаль чи на щастя для малих читачів, але написала у давній традиції.

І так, і ні. "зло вбиває себе само" - ніби й виховний момент, та не певна, що це достойний виховний момент. З одного боку, так буває, з іншого, можне все життя чекати, поки не пам'ятаю чиї там вводи пронесуть повз тебе труп твого ворога, але не дожити до цього дня.
Інші Ваші зауваження не розбиратиму по пунктах, води слушні й толкові, та думаю пані Ровлінг і не снилось, що її твір розглядатимуть десь через призму Майдану й наступних подій.І, даруйте за прямоту, але не дурніші за нас з вами люди у реалі, мабуть, були прикро шоковані нинішнім їх перебігом.

Ого, тут вся дискуссия уже на украинском пошла, пока меня не было, а я его не понимаю, но согласен с первым постом grey dwarfa.
Додано через 3 хвилин
Korell, a где это я говорил, что Дамблдор свят?! =-O =-O =-O

Потрясающе! И ему в голову не приходило, что Волдеморт в школе... как бы помягче сказать... несколько опасен для учеников?=-O (Которых он, как нормальный директор, был обязан защищать).

Больше! Против своих учеников. Да почти все ПС, начиная с Тома и кончая Малфоем и Ноттом, его ученики. Причем из поколения в поколение шли в ПС. Мне даже интересно, что он думал, гладя на своих учеников

Так, похоже, в 60 он был все же умнее, чем в 115 :D Там он хоть с опозданием Геллерта на дуэли добил. А Волдеморту позволял уходить в трудный момент.
Додано через хвилину

У Вас написано на авторке "убежденный дамбигуд")

Як я вже не раз озвучувала, Дамблдору могло "прийти у голову", що захист Лілі Еванс спрацював парадоксально й "пришпилив" шмат душі Волдеморта до Гаррі, але разом з тим я не бачу, звідки Дамблдор міг запідозрити, що у школі є ще й "оригінал" Фолдеморта.
Квірелл дав плутані але, мабуть, більш-менш пристойні брехливі пояснення щодо інциденту в Албанії. І директор не мав ні залізобетонної причини, ні, може, й достатніх умінь, щоб застосувати до нього, наприклад, легілеменцію, не перетворивши перелякану людину на овоч (добрі люди нагадали, що саме таким був результат "роботи" Волдеморта з Бертою Джоркінс). Тому зробив лише дві можливі речі: наказав Северусу Снейпу наглядати за Квірелом і підсунув дзеркало так, щоб дізнатись, що ж являє собою Гаррі.Вірніш, чи проявляє якось себе горокрас у свідомості чи то почуттях Гаррі. Якщо пригода у зоопарку стала Дамблдору відома, то такий крок більш ніж виправданий.
Якщо ж Ви вважаєте, що Дамблдор знав про Албанію більше, ніж почув від Квірела, то прошу аргументи. Бажано, з фактів.

А мені цікаво, які ж тоді інопланетяни йшли до Ордену Фенікса :). :P
Дамблдора я бачу як людину, не схильну валити на себе вину за те, що не впорався з непосильним.Певна, він не забував, що був не єдиним учителем у школі, і що інші вчителі цілком могли дотримуватись інших поглядів. А ще ж є домашнє виховання й переконання батьків. Багато можна зробити з тими, кого змалку нацьковували бачити у маглах - тварин, у тих, хто їх захищає - зрадників, а персонально у Дамблдорові - "найгірше, що могло трапитись зі школою"?

Ні. У 60 він був набагато злішим на життя й менш стриманим, схоже. У першу зустріч з Томом він своїми манерами чомусь нагадав мені поведінку Северуса Снейпа у відношенні до Гаррі. Та ж упередженість, те ж бажання "поставити нахабу на місце". А що сам Дамблдор все ж більш людина-функція, ніж "усьому світу приятель", то ніфіга не розумів, який вигляд в очах Тома має його пропозиція допомогти з купівлею книжок - після жорсткої демонстрації сили.Але сам Том цей прийом запам'ятав і використовував. Навіть у останній книзі згадаймо: спочатку Белатрикс Лейстрейндж він ошелешив і змішав з гімнюкою, згадавши про шлюб Ремуса й Тонкс, а потім - "простягнув руку дружби", запропонувавши пристойний, на його думку, вихід.
Щодо Дамблдора у 115, котрий "дозволив волдемотру уходить", то давайте думати. На момент сутички у Міністерстві Дамблдор знає про горокраси, знає, що Гаррі - один з них. Та ніхто з нас не знає й досі, як би повівся Гаррі-горокрас, якби Волдеморта було б убито поруч. В принципі, поведінка Гаррі в Міністерстві після зникнення Волдеморта для мене була однаково схожою на пробудження емоцій горокраса і на імперіо Волдеморта. Дамблдор все ж вирішив, мабуть, що то було імперіо, раз уже на 6-му курсі твердо каже Гаррі, що Волдеморт не відчуває своїх горокрасів, хоча сумніви Гаррі були обгруновані, й, здається, ОДИН горокрас маг міг би відчути. Та за якими ознаками Дамблдор зробив свої висновки, мені й досі неясно.
Щодо дуелі з Геллертом, я переконана, що вона відбулась саме так лише тому, що Дамблдор не хотів убивати Геллерта й не хотів бачити, як його вб'є хтось інший. Це може здаватись моторошним і огидним, але я вважаю, Дамблдору життя Геллерта важило більш, ніж репутація переможця і т.п. І таки більш, ніж "загальне добро".

І останнє. Дамбігуд САМ із добрими намірами (що часто ведуть до пекла) намагається змінити щось згідно своїх збочених уявлень про добре й зле. Він незаперечно є. Дамбі-святий - людина, котра має якусь потойбічну підтримку своїх намірів і розбиває на порох нікчемні спроби ворогів зашкодити йому. Це - справді плід хворої уяви. Отакоє.

Кстати, да. Выпускники Хогвартса шли не только в Пожиратели, но и в авроры. и в целители, и в Орден. Паршивые овцы в любом стаде найдутся. В данном случае, правда, у них существовал отдельный загончик - Слизерин. Но только что с ними было делать, действительно, если они уже в школу приезжали с убеждениями, что магглы - отстой, что магглорожденных нормально называть грязнокровками, что нормально в карьерных целях лгать и идти по трупам, и успех - самоеглавное в жизни? Кто им такие убеждения заложил? Семья. И пусть дальше они семью будут мало видеть, но, во-первых, заложенное ею всегда более крепко; родителям верят больше, чем учителям. ВО-вторых, общение-то не преркащается. Дети с родителями ведут переписку, приезжают домой на каникулы и т.д.