Чем так плох Альбус Дамблдор?, Почему некоторые считают его плохим?

Барти Крауч, Трелони, Хагрид, Бинс.

Первый пришел под чужой личиной и был по-своему справедлив. Ослаьные не педагоги, но в жестокости их не упрекнешь. Тут уж сокрее относительно Снейпа вопросы овзникают.

С какой радости? Я всегда с удовольствием почитаю рациональные контрагруемнты. А лучше - интересную версию.

Барти был хорош, как преподаватель. Хагрид превосходный специалист, почти гений в своём деле, хотя преподаватель из него так себе. Биннса уволить у меня рука бы не поднялась, к тому же он, конечно, тут же забудет, что его уволили. С Трелони согласен.

Korell, кстати да, неплохо бы увидеть логичную, связную версию того, почему именно Дамб всегда действовал наилучшим образом из имеющихся и не косячил). Вот у меня был тут длинный пост....но он увы, несколько в ином свете...

Скорее, вопросы возникают с Квиреллом и Барти. Не очень верится, будто Дамблдор не понимал, что
- Волдеморт сидит на затылке у Квирелла весь год и за одним столом с ним;
- Дамблдор не распознал, что Грюм - это вовсе не Грюм.
Додано через хвилину

Вот и я о чем! Давно мечтаю почитать целостную и непротиворечивую версию "дамбигуда" (о святом Дамблдоре).

ИМХО, святого Дамблдора в любом случае не выйдет.

Чем плох?..
Хех, скажу вот что.
Нельзя объять необъятное.
Поэтому Альбус никому не обязан быть хорошим педагогом в изолированном и отсталом обществе. Он плоть от плоти их - и где может узнать что-то большее? Или даже позаимствовать?
Современная эпоха людей разбаловала все же легким доступом к информации. Что не так в его случае.
Не обязан быть хорошим политиком. Потому что тоже этому надо учиться.
Не обязан быть хорошим стратегом.

Вот только результаты должны быть соответствующими. Разгромными.
Нет, конечно, бывает, что и у скверного руководителя что-то получается.
Но это если и получается - то только за счет больших усилий этажом ниже. Вот только кто у Дамблдора такая рабочая лошадка? Да нет никого. Даже массой не задавить.
А что имеем?
Фактически, воспевание "положимся на авось, и все будет идеально".
Ну-ну.

GreyDwarf, не обязан-то он да, не обязан, с одним "но" - что ж полез и назвался груздем-то? Если себя провозгласил главным борцом - тогда уж обязан, и политиком, и стратегом, и всем остальным. Или уж как Слагхорн - и не обязан, и не является, но и не претендует. Могут возразить, что мол "лучше это, чем вообще никто", ну и наверное да. Фокус в том, что и Волдеморт - тоже не гений стратегии, с большой буквы "не".
Я думаю, подытожить противостояние поттерианы можно такой цитатой (не дословно):
"Если на поле боя встретятся два одинаково бездарных генерала, один из них благодаря воле случая все равно победит, и будет назван великим полководцем"(с) - автора не помню.
Вот думаю, ни убавить, ни прибавить.
Разве что одно - появись на одной из сторон действительно талантливый политик и хороший стратег, не миновать другой стороне поражения быстрого и позорного...

Показати текст спойлеру

Просто представьте себе Палпатина в мире ГП :D

А то чому ж? :) Чи давайте узгодимо, що таке святість? Я так розумію, для більшості це не лише бездоганно чисті наміри, але й незмінно успішний результат будь-якої дії, з цими чистими намірами скоєної.Ну й поняття чистоти у кожного своє.
І що таке гадство заодно?
А то у нас виходить, наприклад, що Дамблдор - гад, бо віддав Гаррі маглам у захищений чарами крові дім, знаючи (?!), що йому там буде тяжко жити, й забувають критики при тому, що серед магів таємних прибічників Волдеморта ловили ще довго, й у магічнім світі Гаррі за означенням у небезпеці. Давайте визначимо, що цей вчинок є недобрим з іншої причини. Всі подбали про безпеку Гаррі, котрий був не лише хлопчиком, але й горокрасом Волдеморта, а хтось подбав про безпеку Дурслів? Кінець кінцем, хтось із тих злиднів, Вернон чи Дадді цілком міг перейти межу між жорстокістю й садизмом, і таки пробудити у хлопцеві шмат душі Волдеморта? (Це так, для розмаїття ракурсів :))

А тут мушу погодитись майже з усім, бо на час перших екзерцисів Дамблдора у парляменті ми маємо одного відомого реформатора, Гризельду Мерчбранкс, захисницю прав гоблінів (про яку злі язики склали безліч непристойних анекдотв, мабуть), а на час, коли Гаррі вже підріс - маємо ще Амелію Боунс (це з повного складу Візенгамоту! 3:50 разом із Дамблдором), і ще на побігеньках, але з правом подавати законопроекти - Артур Візлі, Аластор Муді, і молодий Кінгслі Шеклбот. Все. Хтось із них претендував на лідерство? Отож.
І, до речі, я й не мрію побачити місце у тексті книг, де Дамблдор себе "провозгласіл главним".

Додано через хвилину
Про генералів - плюсую несамовито.
Додано через 10 хвилин

Дамблдор у обох випадках міг бачити, що з цими людьми великі негаразди, та поставити аж такі діагнози - потребує, як на мене, "доступу до тіла", або ж уже поведінки, що виходить ДАЛЕКО за межі норми. Це, даруйте за паралель, як професійному онкологу на око визначити "свого" пацієнта: на першій стадії майже неможливо, на останній - толку ніякого.

Гуда ще якось можливо (знаємо ж бо, куди гуд-наміри ведуть?), мученика - якоюсь мірою, але святого?! Тобто, за Дамблдором повинна стояти сила, якої у книгах Ровлінг таки немає?! Й руйнувати злобні викрутаси усіх ворогів? Даруйте, він не святий, він маг, і робить виключно те, що може САМ.Проти таких же магів, як сам.
Додано через 16 хвилин

А що було ідеально?

Ні, результати можуть вийти добрими, якщо людина, котра береться за несвоє діло, все ж потроху йому вчиться. Невже лише я бачу різницю між Дамблдором у 17, у 60, у 90 і у 115? Так, прогрес у розумінні людей повільний, та ми ж погодились, що Дамблдор не геній у цій галузі? Думаю, вчиться зі швидкістю звичайної людини.