Чем так плох Альбус Дамблдор?, Почему некоторые считают его плохим?

Korell, я так розумію, що без 100% переконаності, що є причини для подібного ставлення до Дамблдора, Ви ніколи не допишеете свого "Темного Лорда" :). Це друга, крім браку часу, причина того, чому я не дам спростувань чи заперечень по кожному з пунктів :). Тому - без аналізу вигаданого явища (БИ), лише про особистість Албуса.

Закидаючи часом недостатній чи неактивний вплив, Ви не берете до уваги одного фактору, про який я не забуваю. Албус Дамблдор став Дамблдором-якого-ми-знали-шість-книг лише після падіння Волдеморта й арешту сина Барті Кровча. Більш того, Дамблдором-з-котрим-варто-офіційно-церемонитись Албус став лише після перемоги над Гріндельвальдом (1945й, Том закінчів школу цього ж року). До того всі його спроби впливу на громаду чи то на колег цілком могли б сприйматись чи не як клоунада.(Як не дивно, те що він спробував працювати у Візенгамоті дуже юним, а що характер таки мав нарваний,це могло іще десятки років заважати іншим сприймати його як дорослу й серйозну людину.) Або, якщо говорити про школу, то могли цінувати його магічні здібності, але сприймали десь із тією ж серйозністю, з якою пізніше сам Дамблдор сприймав критику Гаррі Поттера Северусом Снейпом. Дамблдор більшу половину свого життя прожив у більш-менш цивілізованій опозиції до влади.
Тому мені не зрозуміло, чому у Вас виходить, що за директорства Діппета у арешті Гегріда винен таки Дамблдор, чому Дамблдор більш, ніж директор і декан Слізерину, МІГ дбати про перевиховання Тома.

Відносини з Еберфорсом. 100-літня ненависть якось мені зрозуміла. Смерть Аріадни, вона, знаєте, назавжди. А що Еберфорс не бачив для себе небезпеки у догляді за Аріадною, то жодного разу за всі 100 років його не навідала думка, що аби Албус його послухав, то Аріадна цілком спроможна була б у нападі гніву зробити з братом те ж, що і з матір'ю. Тут для мене все ж відкрите питання, чому Албус не звернувся до лікарів? Власна недбалість? Не хотів порушувати волі щойно померлої матері? Чи, як освічена на свій вік людина, точно знав, що лікарі не зможуть зробити багато, а от утримання в ізоляції сестрі точно нічим не допоможе, лише швидше призведе до "нещасного випадку"?(З тієї ж причини й у ті ж часи не кожен магл наважився б віддати до Бедламу близького родича) Словом, тут для мене Албус зробив поганий, може й найгірший, вибір у ситуації, де не було доброго.

Також не можу оминути Вашого твердження про спадкову ненависть до маглів. Тут все ж не так просто, Персиваль одружений з маглородною. А напад на хлопців, котрі познущались з його дочки й зробили її, м'яко кажучи, інвалідом, скоїв, на моє переконання, саме тому, що інакше вони б лишилися взагалі безкарними. Показати Аріадну в маглівському суді = присісти до Азкабану за порушення статуту секретності, а Візенгамот маглів не судить.

І наостанок, Ви не можете зрозуміти, чого боявся Дамблдор, не викликаючи Гелерта на поєдинок. По-перше, викликати на поєдинок кохану людину. По-друге, так, я визнаю, що він міг боятись за своє життя. Бо сам себе вважав кращим за Геллерта у трансфігурації й не бачив причини, крім пам'яті про давню колишню приязнь, щоб Геллерт таки влаштував ефектний, але неефективний поєдинок з трансфігурації замість короткого ефективного й смертельного. І нарешті, я вважаю, він міг за елементарною логікою боятись, що викликавши Гріндельвальда, отримає не поєдинок, а відсіч: "Ти хто такий, Дамблдор, я тебе знаю?" (Кінець кінцем, двомісячне знайомство 45 років тому - не для кожного є пам'яттю на все життя) І потім тишком-нишком посланого Гріндельвальдом кіллера, щоб прибити нахабу Дамблдора. Ну, це якщо виходити з елементарної логіки, десь так виходить. Для Албуса таке сприйняття є досить природне, та надто соромно повідати таке загалу, на мою думку.

А в чем, собственно, крутость Люциуса? Мы ее видели, когда Волдеморт над ним откровенно насмехался.

А откуда Дамбу было знать, что ПС не убьют Поттера на кладбище?

Странно, что Дамб его не прижал в период репрессий 1981 - 82 гг. Могли бы схватить Люца и не отвертишься. Можно было доовориться с Краучем или Грюмом. Сириус сам говорил: хватали без суда и следствия. Странно, что Дамб вообще позволял Люцу так себя вести.

Но все отдает)

Едва ли Дамб дрался с Геллертом светлой магией, если от одного из заклинаний погибла сестра. Причем так, что он не знал, от чьего. Ладно, поверим Дамбу. Тогда получается, ребята закидывали друг друга смертельными проклятиями.

Личная — ни в чём. Нет её. Но как лидер он опаснее.

И что Лжегрюма зашлют в школу? Ничего он заранее не знал. Но сама идея воскресить Тома у него была, а когда он сообразил, как его собираются воскрешать, придумал и про кровь.
Но Гарри как-то был защищён. Крестражем?

Люциус, видать, и сам не лопух. Дамблдор всё же не настолько влиятелен.

Ага. Но они же всякие бывают.
Руку ему лечил Снейп.

Lada.Gornostaj,

Ну, не совсем. Дамблдор еще в юности состоял в переписки со всеми лучшими колдунами Европы. Волдеморт в 1956 г. говорил, что ему трижды предлагали пост министра магии. Значит, к этому времени Дамблдор был уже известен и очень уважаем в магомире.

Отчасти, да. Помните, как не хотел Слагхорн, чтобы Дамблдор (именно Дамблдор!) узнал об их разговоре с Томом о крестражах? Видимо, уже при Диппете Дамблдор был очень влиятелен в школе.

Ну, а разве объективно Аберфорт был не прав?

Тут все сложнее. Во-первых, мы точно не знаем, что именно те ребята сделали Ариане. Во-вторых, Персиваль не побил, отколотил, а убил - так, что сел в Азкабан. В-третьих, представьте себе характер Персиваля, который не ждет правосудия, а сам идет карать, не разбирая правых и виноватых - вплоть до убийства. Мне почему-то сразу Морфин с Марволо вспомнились.

Вообще, интересная она, семья Дамбдлдоров. Жестокий Персиваль, Альбус-гей, Аберфорт - говорит с козами и вечный бобыль, Ариана, то ли ставшая, то ли бывшая сумасшедшей... Только ли семья Гонтов шла по пути вырождения? :D

Вот так думал и Морфин, что за его сестру Риддла-ст. судить, кроме него, некому). А если серьезно -мог и в магловский привлечь за изиение дочери.

Однако любовь не помешала ему вступить с Геллертом в дуэль в 1899 г.

ТО есть Альбус - трус? :D

Тут мы вступаем в область догадок. Думаю, Геллерт был слишком честолюбив для такого ответа. Проигрыш на той дуэли Дамблдору глодал его - скорее всего, он слишком мечтал о реванше.

Так не будет правосудия, точно не будет.

А ог и не пытался его еще добиться.

ТОЧНО не будет. И он это осознавал. Вы несправедливы к Персивалю Дамблдору и совершенно безосновательно называете его жестоким человеком.

По-перше, Ви нащось сплутали інтелектуалів з політиками, зазвичай то різні люди. Які посади займав Ніколас Фламель? Якими відкриттями відомі Руфус Скрімджер, Корнеліус Фадж, Гризельда Мерчбранкс? По-друге, відомий і шановний - різні речі. І посаду Міністра можуть пропонувати і як певну форму знущання. (Он у 2013 році в нас Арсенію Яценюку двічі пропонували посаду прем'єра в уряді політичних противників. Він, як розумна людина, визнав, що не самогубець, щоб відповідати за уряд, котрий завідомо не буде виконувати його розпорядження)

Пересмикування. Яким чином те, що у 1997-98 році Слагхорну соромно за ту бесіду доводить вплив чи владу Дамблдора у 1940-му?

А хіба об'єктивно Аберфорт був за те, щоб відправити Аріадну до лікарні?

Судячи з того, що сім років дівчина не могла оговтатись, напрошується, як один з найвірогідніших висновків, згвалтування. І до речі, я буду щиро вдячна, якщо Ви у канонічному тексті знайдете слово "убив" щодо дітей, а то за буквою - то ж ми геть не знаємо, що саме зробив із хлопцями Персиваль! І чи треба штучно робити з Аріадни божевільну до нападу на неї, як цього теж не написано, навіть у Скіттер? Щодо хлопців з родини, тут складніше, та не думаю, що потрясіння від того, що сталось з сестрою і батьком, минуло без сліду.Якщо з орієнтацією Албуса є велика ймовірність, що таки вроджена (а лише до 20% людей з гейськими нахилами психологи відносять до жертв психологічної травми у дитинстві), то дивацтва Еберфорса швидше за все через брак належного виховання й спілкування. Уявляю, як змінилось існування ронини після арешту Персиваля. Штучна закритість, мінімум спілкування з навколишнім світом,від']зд Албуса й вічно заклопотана мати... І якщо Албус це щасливо проскочив, вступивши до школи, то його брат у 9-10 років був, мабуть, надзвичайно самотній. А у 11 потрапив до гурту, де одні не любили його за походження, інші - за злочин батька, а ще інші - за успіхи брата. Є, звичайно, виняткові, дуже шляхетні люди, не схильні й після такого кидатись какашками в цілий світ, та Еберфорс - типовий.

Я не наважусь порівнювати брата, з запаленим гонором, що своїм же ставленням довів сестру до втечі з першим-ліпшим красенем і навіть не намагався розшукати її й порятувати потім - з доведеним до відчаю батьком, у якого безкарно згвалтували дочку. Щодо маглівського суду - не смішіть. По-перше, це означає, що дитину, схильну до стихійних і непередбачуваних, але дуже потужних проявів магії, треба показати маглам-лікарям, а потім - маглівському ж суду присяжних. Це загрожує безпеці лікарів і суддів, не кажучи вже про дівчинку. І формально, за першого ж виплеску магії стає грубим порушенням тим же Персивалем статуту секретності, й карається аж до ув'язнення, залежно від заподіяної шкоди. Шкода ,котру може заподіяти Аріадна, прогнозу не піддається. По-друге й далі - зайве. Єдиний шанс Персиваля НЕ сісти до в'язниці - залишити все як є. Давайте засудимо його за те, що він не зробив цього.

Є різниця між ситуативною бійкою й пафосним оголошенням на весь світ про поєдинок :).

Він розуміє, що на перестрілку із шаблями не ходять майстер трансфігурації проти бойового мага має не надто великі шанси. Якщо вірити тій же Скіттер і Доджу,(обом, їх покази збігаютсья, що майже неймовірно!) виходить, що поєдинок був довгим і видовищним. І те, що Геллерт обрав замість смертельних проклять теж трансфігурацію, для мене означає лише, що Албуса вбивати він НЕ ЗАХОТІВ.
А, і щодо боягузтва. Так. У деяких моментах Албус великий боягуз. Він боїться точно знати про свою вину й глупство.Звідси, наприклад, спочатку - уперта віра у вину Сіріуса Блека, потім - страх відвідати його у в'язниці.

Згода. Та мій здогад не про честолюство Геллерта. А про те, що Албус був надто осліплений Геллертом, щоб обраховувати його реакцію. Тому віддав себе на волю власним страхам, можна сказати, дівчачим. ("А що як він мене забув ,або й ніколи не любив?") Вважаю, така точка зору є не найгіршим (з логічно-психологічного ракурса) поясненням його поведінки.

О! Три рубля в теме столько умных вещей написал! Абсолютно согласен!

+100 *thumbsup*

Похоже, все решили устроить себе ленивые выходные: в теме за день ни одного сообщения. :) :) :)