Українські вірші

[Walker]

В стосунках застосунків
Так мало було мови
Глядацьких авдиторій
Промовисті промови

Звитяжну тяглість розглядали
І споконвічну непокору
В стосунках часом “рахували”
Хоча коректніше “вважали”

В етерах все це ніби було
Але дискусії не було
Скоріш то були монологи
Промовисті розлогі

Безмежні і безкраї
Яких немає в жоднім краї
Але на щастя є в етері
А також допис на папері

Його поширював читач
Москальских слів палач
Плекав так пильно і невпинно
Подекуди немов картинно

Бо віковічна боротьба
Як плесо все вбира
І ти, козак, мерщій міркуй
Та смислів сенсів не жалкуй

[Walker]

[Walker]

Стишок по мотивам фейсбука/эфира философа Сергея Дацюка, Фельдмана и Хомяка

Буття та час мене схопили
В етері Фельдмана Ніколки
В прєделах-меж і установок
Засновків і початків

Ми їли тортик, грілись чаєм
Транзистенційно і навзаєм
В контексті екзистенцій разглядали
Намірність зла, в байдужості добра

Про тяглість мережевих електронів
Звитяжність, в тім кінцевість павербанків
Ледь не забули ми, о ні
І лиш Хомяк нам допоміг тоді

Крізь плин холодної ночі він простягнув
Дріт чорний і потужний, наче уві сні
Який шкварчав, іскрив, але робив
Ресентиментів смисли ізводив

[Walker]

[Arlen Lhermitte]

– Що, моя пташко, зима?
– Зима.
– Є де сховатись, нема?
– Нема.
– Є де зігрітись, чи зась?
– Та зась.
– Хоч кожушина якась?
– Якась...
– Що видно, пташко, шляхи?
– Шляхи.
– Що за шляхами, страхи?
– Страхи.
– Що за страхами, міста?
– Міста.
– Що у містах, суєта?
– Пуста.
– А над степами псалми?
– Псалми.
– А з териконів дими?
– Дими.
– А за димами орда?
– Орда.
– А за ордою біда?
– Біда.
– Чуєш-но, пташко, лети.
– Куди?
– Там де солдатські сліди.
– Сліди?
– Йдуть аж за небо, за край.
– За край?
– Там буде тепло.
– Там рай?
– Там рай...

(с) з мережі

[Arlen Lhermitte]

[Walker]

Стих не мой, но не могу не опубликовать!

Я тут на разі сиджу в кавьярні
І раптом чую російських говір
Мене за руки тримати марно
Бо патрійотка я, мені все похер

Піду покличу поліціянта
Він хутко складе російські крила
Напише акта на чистій мові
Я точно знаю, бо мову вчила.

Я мову вчила, бо вчуся в вишу
Тримаю вила, чатую мишу
Її заколю - і на пательню
Бо окрім болю є гнів пекельний

Я мушу знати, що вороженьки
Іще у хаті, мордують неньку.
Цим посіпакам встромлю ці вила
Бо недаремно я мову вчила

Я мову вчила, як божевільна
Вкраїна вольна, країна вільна!
Смерть вороженькам, війна смертельна! -
Шкварчить, палає моя пательня

[Walker]

[Walker]

Ковадло

Гей, чушпидло, йди-но сюди.
Віддай, ковадло, швидко мені
Дай мені молот, і не жени
Дай рукавиці, тільки товсті

Буду лупати… тобто ковати
(Слини забагато, не в змозі ковтати)
Не тую скалу, що ви малювали
А свою скалу, що я уявляв

Боріться - казали, і обіцяли
Що у фіналі, скелі немає
Що тіко фіялки, та філіжанки
Кави пахкої, розкуті світанки

Тому я лупав, і думку гадав
“Ще рік, може два”- мене Боже збав
Але з часом плину частіш помічав
Слини вже нема, розумніти почав

Запалу нема, і кави нема
Проте тих світанків - ціла пітьма
Почав розуміти, хоч і запізно
Хоч як би лупав, я душу продав.
Я душу продав.

[Walker]

[Walker]

Якби ви знали громадяни

Що вас чекає по Майдані
Що вас обдурять і багряні
Сліди залишаться за вами



Вам гасла різні закидали

Красиві, гарні про Європу
Лиш був нюанс - вам не казали

Почім то буде, в якім року


Почім життя: якщо за Неньку

Яким буттям, коли серденьку
Настільки все осточортіло
Лиш щоб повз тебе пролетіло

Але життя буремне і незламне

Терпіти буду скільки треба

Якщо ж Європі ми не треба

То сам піду, мене чекайте

Крізь гори, степи і ліси,
Крізь хащі вогкі та колючі

Я вийду в світ, як той струмок

Крізь терни й наче до зірок

[Walker]