Сторінки: (6) # [1] 2 3 ... Остання » ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) | Нова тема |
гитик |
Відправлено: Jan 17 2014, 04:08
|
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Пригадаємо вірші що спали до серця? |
|
гитик |
Відправлено: Jan 17 2014, 05:10
|
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Добридень, люди! Вбитий на снігу, я спам'ятався в зоряній пустелі. І все, що має на землі вагу, осипалось, як мертві імортелі. Там, на землі, щось падало, цвіло, було рожеве, синє і зелене. Мені вітри позичили крило, я бачив землю за віки від мене. Я натомився жити без душі. Нема на чому записати строфи. Усі арапи-предки й гармаші Кричать в мені зігрітися хоч трохи. Я сам не знаю, скільки тут пробув. Не хочу я ні вічності, ні слави. В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург. Вдягтися в тіло і напитись кави. Там, на столі, лежить моє перо. Воно лежить, воно давно не пише. Я хочу вірші написати про - Про те, як вітер гілочку колише. Я хочу встати вранці, на зорі. Любити жінку, ждать листа з Одеси. Я хочу волі, волі!.. А царі? Я хочу жити, жити!.. А Дантеси? Я сто поем ще маю на меті, а я дивлюсь у вічі пістолету... В безсмерті холодно. І холодно в житті. О Боже мій! Де дітися поету?! Ліна Костенко |
|
Арфей |
Відправлено: Jan 17 2014, 23:42
|
Offline 71 час Стать: Великий магістр IV Вигляд: Група: Супермодератор Повідомлень: 30280 Користувач №: 33265 Реєстрація: 21-October 07 |
початок ЕнеЇди пам'ятаю з 9 классу) |
|
гитик |
Відправлено: Jan 18 2014, 05:31
|
||
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
ЕнеЇда - нічого так собі бурлеск. Читала вже у зрілому віці й те тому що натрапила на ось цей уривок у книжці про кулінарію: Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли; Та і горілочку хлистали... Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубци, путрю, квашу І з маком медовий шулик. І кубками пили слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку, Куривсь для духу яловець. Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала, А дудка грала по балках; Санжарівки на скрипці грали, Кругом дівчата танцьовали В дробушках, в чоботах, в світках. |
||
|
гитик |
Відправлено: Jan 18 2014, 14:28
|
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Пробудження Світає, і від сновидінь до сну загального роблю я спробу втечі сподівані місця займають речі і день новий приходить впервину, і йде вчорашній день марудний геть, а з ним – політ птахів і рух народів, І Рим, і Карфаген, і дух походів, полки, яким залізо несло смерть. А ще приходить все, що знаю я: мій голос, страх, лице і доля врешті. Якби в новім пробудженні – у смерті – знайшовся час, який моє б ім’я забув і все, чим був я за життя! Якби в той ранок взнав я забуття! Jorge Luis Borges Переклав С. Борщевський |
|
гитик |
Відправлено: Jan 19 2014, 02:30
|
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Широко розчахнуті ворота, Голі липи, вбогі восени, І суха тьмяніє позолота – Вигин нерушимої стіни. Гулом повні олтарі і склепи, Аж за Дніпр широкий грім іде. Так важкою міддю дзвін Мазепи Над Софійським обширом гуде. Все грізніш бушує, невблаганний, Мов єретиків карає кат, За рікою ж у лісах, рахманний, Веселить пухнастих лисенят. 15 вересня 1921, Анна Ахматова Переклав Михайло Москаленко |
|
гитик |
Відправлено: Jan 19 2014, 17:44
|
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Змія танцює А тілом ти така зваблива, Коханко щира! - Немов тканина мерехтлива, Заблисне шкіра! Твоє волосся - хвильне море, П'янке, невпинне, I заплелися в хвилі зорі, I білі, й сині. Мов корабель, що спав під небом, Крізь вітру клекіт Моя душа летить до тебе У край далекий. Ні біль, ні радість ще не спали В очах шовкових, Ті очі - скарб! У них змішались I тиша, й слово. Ритмічна хвиля гралась, билась, Текла ефірно! Ти, мов змія, гойднула тілом, Жезлу покірна. Ось ти спинилась, ти заснула - Дитя!.. дитятко!.. Ось ти голівкою хитнула, Немов зміятко. Ти раптом тілом стрепенулась, Ти - дивний човен! В той човен ласки зачерпнулось, Він тиші повен. Зростала тиша... Ніжний дотик - Хтось кригу вилляв! I до зубів пливла із рота Медова хвиля. Тече!.. Я п'ю вино Богеми Гірке, прозоре, I щоб померла в серці темінь, Посію зорі! Шарль Бодлер |
|
Усмішка |
Відправлено: Jan 19 2014, 18:25
|
Offline Вот - я, весь боль и ушиб. Стать: Магістр IX Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 3228 Користувач №: 37735 Реєстрація: 3-March 08 |
|
|
гитик |
Відправлено: Feb 1 2014, 16:30
|
||
Offline NOTRE JOUR VIENDRA Великий магістр XI Вигляд: Група: Користувачі Повідомлень: 5462 Користувач №: 77316 Реєстрація: 8-December 12 |
Дякую) Я хочу в Місто, де живуть дощі – Протяжно-сірі, наче сни хасида, Щоб ми – за руки – мокрі, як хлющі – У цьому Львові, як у Атлантиді Згубились між водою і камінням… І наша хата поросла б корінням – Як лабіринт – ні вийти, ні зайти… Довічна осінь і пречистий ти. Стигмати тріщин встеляться по стелі, І ми, обвившись тілом, як плющем, Від ніжності помремо у постелі У тій майстерні, що живе дощем І тліє листям, як правічна мова. Твоя любов – шовковиця шовкова: Тавро цих губ довіку не відтерти – Чорніших і від кави, і від смерти. Ганна Осадко Яким містом марить автор? |
||
|
Lada.Gornostaj |
Відправлено: Apr 23 2014, 08:25
|
Offline Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу Магістр IX Вигляд: -- Група: Користувачі Повідомлень: 1072 Користувач №: 86526 Реєстрація: 4-April 14 |
Власне відкриття :). Прошу вчитатись. Або послухати. Світлана Костюк майданні не-галюцинації І знову падав сніг. А ще мороз тріщав. І майоріли лозунги , знамена. І нахилився Ангел до плеча, зашепотів схвильовано до мене. Мовляв, якась чудна війна оця, всі небожителі уже у справжнім шоці...Летять гранати, падають до ніг. У когось справжнє місиво у оці...Студенти. Барикади. Чорний дим. Навпроти "беркут" і злостиві крики. Свій став чужим... Чужий не став своїм... Ніхто з великих ще не став великим... Несе бабуся теплі пиріжки...Водою патріота обливають...Майбутній архітектор - без руки...Побиті люди гордо Гімн співають... Не вмерла ще...не вмерла ще...не вме...Хіба та смерть - нав`язлива ідея?..А з півночі не вітром - матом дме...І я не знаю - хто я...як я...де я... Хтось каже : жий на західний манер. Витає привид - матінка-Європа...Народ надіється, що він іще не вмер...Політикам - своя важніша "...опа". Отак жиєм, воюєм день за днем...Найважче- це проти себе самої... Кров на снігу... Зруйнований едем... І прямо в душу вцілені набої... 25.01 2014. Київ. Тут Відеоряд просто хороший, а виконання вражає. |
|
Сторінки: (6) # [1] 2 3 ... Остання » | Нова тема |