Жизнь и обманы Альбуса Дамблдора, Давайте взглянем на Дамблдора со стороны

У меня почему-то всегда складывалось впечатление, что волшебный мир иначе смотрел на такие вопросы во все времена, нежели маггловский.

Mystique, у мене складалось враження, що у чарівничому світі на це звертали менше офіційної, так би мовити, уваги. Ну, шептались, може десь насміхались, але до тюрми?! От у мене чомусь іще до того, як прочитала, що Албус - гей, виникло стійке враження, що Елфіас був геєм, та ще й безнадійно закоханим у Дамблдора

Возможно, люди просто проще смотрели на такие вещи и не делали из них мировой трагедии.

Гаразд, з орієнтацією більш-менш ясно (хоч для мене вона мало що міняє у баченні 100літнього діда :P )
Та все ж не можу зрозуміти, чому більшість бачить Дамблдора більш обмеженним, ніж той же Рідль? Чомусь Том може й мусить "шукати безсмертя", а не лише влади, а Дамблдор (шукач Дарів, дослідник філософського каменю, власник майже, як не абсолютно, безсмертної пташки фенікса) - раптом ні... І всі свої інтереси раптом обмежує політичним впливом і перемогою над Томом... Якось воно не дуже логічно, не здається?

А кроме меня никто не заметил одну мааленькую деталь.... Толи в 5-й, толи в 6-й книге Альбус в беседе с Гарри упомянул, что сбылись далеко не все пророчества, записи которых хранятся в Архиве Пророчеств отдела тайн. И что сбудется или нет пророчество, зависит от нас самих... как-то так...

И да - Гарри и Волдеморт схожи - оба сироты, оба по сути полукровки, оба росли среди магглов в...ммм...не самых лучших условиях, оба сразу поняли, что они не такие, как все, но только перед вступлением в Хог узнали, что они - волшебники. Мне кажется, что у Дамблдора были какие-то особые виды на Тома, но этот его проект провалился. Во многом - из-за характера Тома.

Дамби услышал Сивиллино пророчество, при этом будучи в курсе, что пророчество вовсе не обязано сбыться - "каждый сам хозяин своей судьбы", и догадался, что пророчество может касаться сыновей Поттеров и Лонгботтомов в равной мере. Волдеморт о пророчестве узнал, но только половину. Думаю, дамб и об этом допер (подслушал-то Северус и доложил Волду тоже он). Внимание, вопрос: что мешало Дамбу не париться с Фиделиусом, а устроить засады из авроров и орденцев на хатах у Поттеров и Лонгботтомов и куда Волдик припрется, там его и прищучить? Не думаю, что такое предложение Дамба министерство отклонило бы - тут-то цель у них общая.

Наприклад? Тобто, які могли бути "особливі плани"?

А що заважало смертежерам виманити Лонгботтомів чи Поттерів разом із сином "назовні" ? В усякому разі, Джеймс у нас був хлопцем дуже імпульсивним.
І до того ж, он Гаррі Поттера ніби то Орден охороняв, нє? А від дементорів хлопцеві самостійно довелось відбиватись.
А якщо ще й на додачу згадати, що не всі слуги Волдеморта служили йому явно. Он про Барті Кровча-молодшого вже після зникнення Волдеморта відкрилось, то можна добряче проколотись з охорошою.
Щось таке.

Та хочаб за допомогою Тома знищити Гріндевальда. Сам Албус з відомих обставин не горів бажанням зустрічатись з Гелертом, тож і міг готувати обдарованого хлопця до знищення найлихішого чороного чаклуна тих часів. Дамблдор не раз показував, що брудну роботу, як правило, перекладає на інших.

Щодо Барті-молодшого, тот це скоріше провина Барті-старшого, що йому було начхати на сина. Якби він захотів - думаю, що досить легко виявив би, що то за компанія, до якої пристав Барті-молодший. Та і сам Барті-молодший не мав причин служити Волдемортові не явно.

От Червохвіст - той да... Хоча, я думаю, що і без того всім було ясно, що Червохвіст ненадійний і щось серйозне доручати йому не слід (Тайнохоронець - то помилка Джеймса).

До того ж - до Поттерів Волдеморт "завітав" один, без смертежерів, бо хотів позбутися "обранця" без зайвого розголосу

Була така думка у мене. І навіть невеличкий етюд про те, як Дамблдор вирішив, що таки не треба, бо Том заслабкий і не рівня його улюбленому Геллерту. З усього малий чаклун (Том) спромігся зрозуміти лише те, що Албус Дамблдор його, Томаса Марволо Ріддля за людину не вважає, ну й став щось там доводити собі й іншим... Ну то, я вважаю, для фікрайтерів.
Можливо, що навпаки, інші люди могли мати плани на Тома, й саме такі, як Ви написали. Дамблдор бо не був єдиним бойовим магом у магічній Шотландії, більш того, я не певна, наскільки насправді "бойовим" він був. А от НЕ БАЖАТИ знищення Геллерта чи то пак його убивства таки міг. Й те, що Том був готовим убити Гріндельвальда, прочиталось Дамблдором (котрий все ще кохав Геллерта, як вірити пані Ровлінг) саме як жорстокість, ну а далі за сценарієм.

Усі Ваші заперечення щодо Барті справедливі, та ніяким боком не заперечують того, що у Волдеморта могли бути інші таємні прибічники, а ще - жертви закляття імперіо, котрих можна примусити до деяких дуже конкретних вчинків.(Ну там отрути підлити, малого головою об стінку вдарити, щось таке). Плюс до того ж Кровч-старший був досить таки деспотичним, то ж знайти ображеного на нього аврора й використати його емоції, навіть не для того, щоб знищити Лонгботтомів чи Потттерів, а щоб просто відкрити шлях смертежерам - теж у межах можливого.
Словом, міністерсько-орденська охорона не виглядає надійнішою, ніж тотальний заслін Фіделіуса й короткий список довірених людей. (Імперіо на знайомому може все ж трохи легше розгледіти, ніж на незнайомому, нє?)

А от це тому, що точно знав, з ким матиме справу.

Ну, не всім, виходить.Якось мені все ж у голову не влазить, щоб Дамблдор спеціально підгодовував щуряку, аби той носив дезінформацію Лордові.

Внимание, вопрос: откуда он знал, что Волдик туда вообще припрется? Еслиб гений Сириус не вмешался, и духу Володиного там и не было.

По моему всё логично. Есть тёмный маг. которого не получается победить,есть герой, в которого все верят. Надо этого героя подготовить. Не хочет? А его не спросили. Иногда нужны смерти миллионов, чтобу в будущем появились миллиарды.(с)