Улюблені українські цитати

А коли перескочиш, то спершу глянь, у шо вляпався.
Моя улюблена - Не пхай свого носа не до свого проса.
А ще - А редьки печеної тобі не хочеться?

вибачте, але маю повторитись:
"світ ловив мене, а не спіймав"
"коли я бачу тебе, моя журба посміхається"(переклад з фільму)

"Нація вмирає не від інфаркту - спочатку їй відбирає мову"
Ліна Костенко

ах-ха, мене одного разу цей вислів дуже врятував під час написання твору на конкурсі:):) Взагалі люблю Ліну Костенко.

Борітеся - поборете! (с) Т.Г.Шевченко

Кожен фініш - це, по суті, старт (с)Ліна Костенко

NamelessEndless, не повіриш, але мене цей вислів теж врятував, щоправда на обласній олімпіаді по мові))))))))

"Дурень, що зрозумів, що він дурень, уже не дурень." )))))))))))))))
Гете

Ramina Raus, О_О :) ше скажи шо ми на одній олімпіаді були..Але ні, я з мови мала друге місце,а от на конкурсі Яцика зайняла перше, але через то, шо захворіла, на обласний не їхала :( Жаль, мені сподобалось:)

NamelessEndless, залежить від того, в якому ти зараз класі..
А на рахунок Яцика, то мені дуже не подобається те, що там треба ще й план складати)))))

РамінКа, слава богу, я вже давно не в класі:) 1 курс))
по темі: дуже сподобалося ,як вчора сказав наш викладач з культорології : Чиста совість – найкраща подушка. (то є фраза Генріха Ібсена)

Пропоную залишати у цій темі різнаманітні цитати з улюблених творі, які не підходять до цієї теми

не впевнена, що гарна ідея з темою, просто деякі цитати не дуже підходять у тему " На тихі зорі, на сині води..", Улюблені фразеологізми, крилаті вислови "

Показати текст спойлеру

Що він не любив у дівчатах, так це те, коли вони казали "прівєт" і "діскацєка".

Ми цвіт нації,ми цвіль нації.

Просто запам’ятай: вихід є. Є вихід з цього безглуздого фільму, вихід за рвмки сценарію. У дійсності немає ніякого сценарію. Усе відбувається вперше і все-востаннє. А головне- все відбувається насправді! Дороги назад не існує. Є тільки дійсність, яка не залишає місця для страху…

У Мідних Буках стін було забагато. Поміж дітей. Поміж дорослих. Між поколіннями, між батьками і дітьми, між учителями й учнями. Чи зуміли б ми троє зруйнувати стіни бодай всередині нашого гурту?
Я знаю: ми злі діти, раз надумали вбити когось. Зате ми не споруджуємо стін усередині. Ми залишаємо їх назовні.

Ми будемо втікати. Все життя. Від мудрості натовпу й порад родичі. Будемо носити цеглу й будувати високі мури.

Покоління байдужих. Покоління пофігістів. Але то все ззовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо.

Достоєвський написав цілу книжку про переживання чувачка, котрий уколошкав стареньку. МИ вбили й нічого не відчули.
Покоління байдужих. Покоління пофігістів. Але то тільки ззовні. Усередині муру ми існуємо, ба навіть живемо.
-чи я шкодую за накоєним? Ні
-чи мене це якимсь чином зачепило? Ні.
Ні, мене це абсолютно НЕ гребе."

"тільки ти, плямистий, нікому, нічо не кажи..."

Л. Дереш

Напевно поки що продовжу цитувати Любка Дереша. Моя улюблена цитата (із пристойних, інші просто не ризикну тут викласти..:) )

"Вирішувати тобі, а не мені. Тільки скажу тобі таке: вся та метушня – вона нічого не означає. Вона не має жодного значення. Єдине, що має значення, що повинно мати значення, – це любов. Вона врятує світ, в кінцевому результаті. Бо якщо це не так, то й Кафка – звичайнісінький сухотник, і Гендрикс – простий собі ніґґер з гітарою, і джєз тоді не джєз, а так собі – трелькання на піаніні… Вона просто мусить врятувати всіх нас. Не краса. Не секс. Не пристрасть. Не гроші. Не надія і точно не політика. Світ врятує любов." (с) "Культ",\ЧАСТИНА II: ЗАТЕМНЕННЯ СВІДОМОСТІ Розділ 3\, Л.Дереш,