ДИВИСЯ, СВІТЕ, НА СВОЄ КІНО!
Дивися, світе, на своє кіно!
Ти — режисер, тобою воно зняте!
Сценарій вже написаний давно,
Але ти не хотів його читати.
Тобі комфортно! Теплий кінозал,
Ще й подають вино на срібній таці.
Та через край пролився твій бокал —
То наша кров цюркоче поміж пальці!
Вже ріки крові! А тобі — вино...
Тече вона з невинного маляти:
В цю дику ніч загинуло воно
Під тягарем руїн своєї хати.
Тече з його геть молодих батьків,
А поруч з бездиханними тілами
Кудлатий пес від болю занімів —
Пливе їх хата слідом за дахами...
Пливуть тварини, люди і хати,
Пливе чиєсь життя, як кадри фільму...
В сценарії його були хрести —
Та їх не помічали твої більма.
Осліп ти, світе, в розкоші своїй!
Бачиш лиш те, що подають на блюді.
Пий, світе, кров! Дивися! Багатій!
Доки десь там пливуть хати і люди...
(с) Валентина Матвіїв
