Бессмертие. Как к нему относитесь, Хотите ли быть бессмертным

Питання цікаве, та все ж моя відповідь - залежно від оточення й мети. Такого можна хотіти, якщо точно знаєш, що треба робити, й часу на поставлене завдання треба трохи більше, ніж вічність :D :P . Тому, що, на мою думку, кохання-діти-онуки 2-3-4 рази чи то покоління може бути захопливим, далі вмикались би штампи й відчуття "я знаю про це все, мені то вже нецікаво". (Маю наочний приклад, тітка 85 років, дуже сильно цікавилась, можна сказати, жила життям своїх дітей та онуків, а до правнуків має дещо абстрактний інтерес, втомилась від малечі, каже, хоча здоровя й інтелект - дайбі мені такий у її віці!)
Далі. Дослідження, відкриття, творчість, винаходи - знов таки, на мою думку, дуже часто їх підганяє саме відчуття обмеження людського життя. Художник чи поет чи вчений витрачає останні сили, щоб створити свій шедевр, зробити своє відкриття - а що, як вони будуть знати, що сили їх не обмежені у часі? Чи не чекатимуть тоді натхнення - вічно? :gadalka: :D
І потім - а що, як безсмертя, але в муках? Вічний в'язень вічного тирана? Вічні тортури? Вічна невиліковна хвороба? (Навіяно серіалом "Торчвуд", каюся...)
Або ж - єдиний безсмертний серед смертних? Це те, чого не хотіла б.

Счастье в роке, чейта? Мне сильно интересно чем человек мотивирует такое категоричное свое мнение.

Це повідомлення відредагував Счастье в роке - May 17 2014, 00:56

С точки зрения обычного человека, бессмертие - тяжкий груз. Действительно, наблюдать за смертью своих близких, болезнями и всякими ужасами - не есть хорошо и правильно.

Но, на мой взгляд, быть бессмертным - круто. Сколько всего можно успеть сделать! Побывать с разных местах, познакомиться с разными людьми! А можно не ездить в разные места и не знакомиться с разными людьми, а целыми днями ходить на работу! ВУХУ!

Титус Гершель, пока люди молоды и здоровы, они думают, что смерть никогда не придет или придет, но не скоро, вот и кричат, что бессмертие - это плохо, лучше смерть и т.д. Но на смертном одре они понимают, что хотят жить еще.

По-моєму, безсмертя без здоров'я, мети й натхнення - таки кара.

Саме так. Особливо, якщо нічогісінько не можеш змінити. Або ж (я вже наводила такий приклад) - бути вічним в'язнем вічного тирана. Весело? Чи може хтось довести, що між безсмертними тиранія неможлива?

І як скоро тобі стане нецікаво дивитись на місця, що, виявляється, не такі вже й різні, знайомитись з людьми, котрі будуть здаватись тобі передбачуваними?

Далеко не всі. Просто з роками пропадає цікавість і наростає біль, а ще є невиліковні хвороби й розлади. Тоді розумні люди ставляться до смерті, як до припинення страждання.

Интересно -_-

Я хотя, и проголосовал за бессмертие, не каждый человек вынесет одиночество , если вокруг него есть простые смертные . :(

Ну как сказать. По своему это тоже резонно. Согласитесь что жить не имея возможности нормально передвигаться или вообще будучи прикованным к постели - удовольствие ниже среднего.

Вы бывали в Ла-Пасе? Или на Смаои? Или в Кельне, Лондоне, Нью Йорке? Сомневаюсь.

А вот это очень правильно.

Підловив :). Але питання в тім, чи захочеться й наскільки сильно там побувати людині безмертній :). Від смертних :) я чую час від часу: та що я там не бачив такого, що не дізнаюсь з книжок(телевізії, інтернетів і т.п.)? Та нащо мені тратити гроші(здоров'я, сили, час), щоб вляпатись у непотрібну пригоду? Ліниві ми :). Або ж навпаки, зашорені. От є мета - отримати, наприклад, диплом з відзнакою й роботу у міжнародній корпорації, все інше - у сад. Або є свій маленький "бізнес" - все, людина в ньому вариться, тільки інколи висовує носа з котла, понюхати, чим воно новим у світі пахне, й чим йому персонально це нове обернеться. Чому Ви вважаєте, що безсмертя обов'язково пробудить цікавість і авантюризм? Може комусь буде непогано цілу вічність "горілочку пити, люлечку курити, дівчину Ганнусю до серця тулити", та й по всьому?
І, власне, якщо пробудить - як далеко така от безвекторна цікавість і авантюризм заведуть, на які вчинки спровокують?
(Безсмертний православний фашист організовує щось на кшталт хрестового походу на Самоа і нищить богопротивних фаафафінів, як не найгірший приклад. :scratch: )

Можно сколько угодно читать или смотреть про Ангкор-Ват, например, но увидеть своими глазами этот город храмов - чувство ни с чем не сравнимое.

Тогда почему подавляющее большинство людей стремиться в отпуск поехать куда то, а не просиживает тупо дома?

Это человеческая природа. Всю свою историю человечество движется по стезе познания открывая новые и новые горизонты. И не стоит приводить пример отельных нерадивых товарищей, они есть везде. Взглянем на человечество в целом...

А вот тут мы приходим вплотную к законам Мироздания. Такой человек как вы описали не достигнет бессмертия, так что тут можно не переживать.