Суржик

Отже, питання суржику. Як часто ми самі вживаємо його? Як ставимося до "чистої" мови? Що думаємо про причини й наслідки виникнення й розповсюдження суржику?

Ви вважаєте суржик
Респект твоїй прабабусі)

Чи вважаєте Ви, що говорите суржиком
Свій варіант:
Я б не сказала, що говорю чистою, українською мовою. В мене трапляються російські слова, але вони, як сленг? чи що.

Суржик - то є звичне явище для полілінгвальних територій ,скажімо так. Особливо, якщо мови ці схожі між собою, й більшість людей білінгвальні.
Не факт, що з суржиком треба боротись. На перетині культур виникло чуве місто - Істамбул. Так і на пеертині двох мов може виникнути щось яскраве, при чому саме завдяки суржику.
Боротись з ним? А як? Вважати невірно сказане слово адміністративним првопорушенням? Чи ж кнутом й молотом вдолблювати в голови дітям поняття про суржик і його шкоду? А це просто не має сенсу. Важливо аби людина говорила те, що в неї всередині. І так, як це звучить в її серці.
Чи ж стверджувати, що правильна мова, то моа часів Шевченка чи Грінченка, а все інше - то прийдешні слова, неологізми, запозичені, сурдикові, а тому вживання їх недоцільно? Чи ж так вона - чиста мова?
То не чиста, а мертва мова. Бо мова - то є живий організм. Вона мусить розвиватись. А знищуючи суржик - ви консервуєте, запечатуєте мову, й лишаєте письменників роботи. Бо ж справжнє призначення письменника - придумати назву неназванному, до чого звичайна людина через свої клопоти не може дійти. І це не мої слова. Так казала Забужко.
А як можна казати про чистоту мови, якщо сама ця мова має багацько діалектів? Який з них вважатимемо чистим, а які викорінюватимемо? Бо ж чистота, то шаблонність. А заодно давайте викорінемо й інверсовані речення. Бо ж спочатку має бути підмет, потім присудок, а далі - інші члени речення. Це ПРАВИЛЬНО. Це одне з правил української мови. Але чомусь нйбільше нам подобаються не речення типу "Мама мила раму пізно ввечері".
Так саме і з мовою.
О! Мене осінило! Давайте введемо правило - розмовляти діловою українською мовою. А ви чули її у буттєвому повсякденному спілкуванні? Це дико. Те саме, що одягнути безхатченку у плаття діснеївської принцеси. Це неймовірно штучно і ріже слух.

І так, моє "то є" - то власне моя забаганка, бо так мені до душі.

Господь з Вами, "вдолблювати" про шкоду будь чого - то розвивати його популярність. :).
Додано через хвилину

Не треба!!! Там суржик теж буяє пишним цвітом. :)

у мене в школі намагались. Так само як і привити любов до Батьківщини *патетично*.
Особливих змін я не помітила. Ні в плюс, ні в мінус.
Хіба що за час навчання в школі кожен мій твір зводився до од Україні (інакше не мало сенсу писати), й бажання виїхати кудись з країни.

Мені ця тема зараз дуже близька, тому що на моєму курсі половина студентів приїхали з україномовних міст України, а половина народилась та живе у Києві. І власне мені все одно, яку мову використовувати, але бісить суржик приїзжиї... У столиці майже не почуєш рідну мову, люди переважно вживають російську, але якщо вже говориш українською, то нормально розмовляй, а не тим суржиком...
Одне діло, коли люди погано володіє мовою або не пам'ятає українських слів, і тому вживає російські слова. Зовсім інші, коли вона звикла говорити на російсько-українській і не розуміє, де робить помилки, та ще й вважає це правильним.

Ну, тут згодна з Вашим (чи то пані Забужко?) сарказмом. Бо тоді й мову Івана Франка, Олени Пчілки та Лесі Українки треба на смітник.

:anim_clap: Власне, дістає не лише російсько-український суржик. Мій зведений брат розмовляє англо-русо-українською. І вважає ненормальними тих, хто не здатен його зрозуміти :)

У власному голосуванні я відмітила "крайні" пункти: джерело збагачення мови - і неминуче зло. Бо як казав Парацельс, все може бути ліками - а може отрутою. Тому що, з одного боку - так, нові слова не можуть не приходити до нашої мови. Але з іншого - прикро, коли через ці запозичення без причини витісняються нормальні українські слова.
Наприклад. Заповнюємо анкетку українською. Є 2 пункти: "ваше ставлення до науково-фантастичної літератури ", "ваше відношення до науково-фантастичної літератури"
І люди найсерйознішим чином кажуть, що ці пункти повторюють один одного!

це моє. Забужко належать права на "Бо ж справжнє призначення письменника - придумати назву неназванному, до чого звичайна людина через свої клопоти не може дійти". Звісно, це лише близько до тексту.

*перечитала своє повідомлення й злякалась кількості одруківок.

ну, особисто я, друге питання переформулювала би.

Нічого собі... Не всі вільно володіють англійською мовою, тому дивне ставлення.

Трохи не в тему, але... Одруківки? Ото для мене, сєльськой дєвушки, нове слово, бо я завжди пишу "друкарська помилка". *запам'ятала*

якщо є обмовка, описка, то чому не може бути одруківки?
Доречі, чому офф-топ?
Дуже часто створення таких слів і є й рисою, можливо ,суржику.