33. Холодний кінець зими

Настала весна, проте вона не принесла обіцяної радості. Все чарівне суспільство немов заснуло, даючи змогу темним силам робити все що їм заманеться. Навіть звістка про вбивство Северуса Снейпа залишилося приглушеною, на фоні всих тих нещасть, які спіткали чарівників. Ходили чутки, що Волдеморт вже заволодів Гогвортсом. Гаррі не вірив цьому, тому що Орден був впевнений в інакшому. Проте єдине, що змушувало Гаррі сумніватися в цьому було зникнення Гегріда. Вже понад неділі від нього не було жодної звістки і це дуже непокоїло Гаррі, Рона і Герміону.
- Можливо він переховується,- припустив Рон якось за сніданком, коли на кухні не було нікого окрім їхньої трійці,- Відомо-Хто напав на школу, але там не було нікого окрім Гегріда і той вирішив втікти. Я не думаю, що Гегрід самостійно намагався зашкодити смертежерам...Він же не такий дурень.
Гаррі замислено накручував на виделку вермишель, спершись головою на руку.
- Я б дуже хотів, Роне, щоб ти мав рацію,- сказав він,- якщо Волдеморт заволодів Гогвортсом, то це початок кінця. В такому випадку він матиме найзахищеніше місце і це великий плюс для нього. Гогвортс стане його військовою базою. А Скрімджер і його зграйка недоумків не впорається з ним...Чорт!
Гаррі гнівно швирнув виделку в тарілку, перелякавши Герміону.
- Гаррі,- благаюче промовила вона,- заспокойся. Орден все тримає під контролем...
- Під контролем?- перепитав Гаррі, дивлячись на Герміону немов на дурного троля,- ти що, досі не зрозуміла що діється?
Герміона трохи почервоніла і хотіла щось сказати, проте Гаррі не дав їй це зробити.
- Я не вірю в сили Ордену з того моменту, як Мелфой обвів нас навколо пальця, забравши горокракс. А тоді, Герміоно, нас було четверо! Четверо проти одного підлітка! І мені всеодно, що я так кажу. Я вже звик оцінювати речі такими, якими вони дійсно являються. І я можу відверто сказати, що Орден не спроможній перемогти Волдеморта. Влада поступово стає його, а ми перестаємо давати людям надію,- Гаррі різко піднявся зі стільця,- він вбиває людей, а ми ще не вбили жодного смертежера, не враховуючи того, що вони вбивають одне одного. Снейп вбив Лестрандж, а Волдеморт Снейпа. І це все! Ми програємо цю війну і я більше не буду підкорятися волі Сіріуса чи батька. Я знищу ті горокракси, які залишилися і буду робити те, що я вважаю за потрібне!
Від цієй промови на кухні стояла напружена тиша. Рон похмуро пережовував яєшню, а Герміона поглядала на Гаррі. Той лише гнівно сопів.
- Герміоно,- раптом озвався він, ніби нічого і не сталося,- а чи правда що сюди прилітає Крум?
Герміона люто зиркнула на Рона, який був тим, хто розповів про листа Гаррі. Рон з викликом подивився на неї і дівчина відвела погляд.
- Так, це правда,- відповіла Герміона, стенувши плечима,- а що?
- Та нічого,- дивним тоном мовив Гаррі, повільно підходячи до дівчини,- а звідки він знає де ти?..
Герміона здивувалася ще більше, оскільки тон Гаррі був якимось не повсякденним.
- Ну, я йому сказала, я ж...,- вона не помітно глянула на Рона,-...деякий час листувалася з ним...
І тут грянув грім. Спочатку Гаррі заплющив очі, піднімаючи їх до стелі, а потім відкрив їх і загорлав щосили.
- Герміоно! Ти ж не дурна, але що ти робиш!? Невже ти не розумієш в який час ми живемо? Волдеморт мордує всіх, він дуже підступний, скільки раз мені на цьому наголошувати? Ти впевнена, що Віктор не під Імперіусом? Ти впевнена що Волдеморт не наказав йому повбивати всіх нас? Ти що, забула що його навчав смертежер?...Мерлінова борода, що коється...
На очах Герміони виступили сльози.
- Вибач...Гаррі, вибач мені...я дійсно не подумала про це...
Рон, що досі мовчки сидів і спостерігав раптом підвівся.
- Гаррі, Крум буде тут ввечері,- повідомив він, проминувши Герміону,- якщо Сіріус та інші не повернуться до вечора, то нам потрібно провірити його.
- Неодмінно, Роне,- погодився Гаррі,- проте я не знаю, чи я буду з вами.
Рон здивовано втупився в нього, а Герміона припинила плакати.
- Я негайно вирушаю в Міністерство. Те, що Волдеморт має там власного інформатора вже не є таємницею. Я мушу знайти його. До того ж, я хочу щоб мене і Октіуса припинили шукати. Це вже стає якоюсь маячнею...
- Але як?- округлив очі Рон,- як ти потрапиш туди сам? Ми підемо з тобою...
- Ні, - категорично заперечив Гаррі,- я знаю тільки єдиний спосіб, який врятує мене від Азкабану. Я погоджусь працювати на Скрімджера.
Гаррі вийшов в коридор, а Рон та Герміона подріботіли за ним.
- Якщо інші повернуться раніше за мене, скажіть все як є, добре?- попросив Гаррі, окинувши оком друзів, - ну що ж...я вирушаю.
І він роз'явився, залишивши Рона і Герміону наодинці.
***
В міністерстві все було спокійно. Гаррі, накинувши плаща-невидимку і діставши собі пропуск стояв у головному холлі, навпроти охоронця, якого він вже колись бачив. Це був товариш Октіуса. Чоловік з дівочим голосом.
Гаррі непомітно пройшов повз нього, ледве не зачепивши плечем якогось працівника, який щось бурмотів собі під ніс.
-...та шоб вона сама...мегера....ропуха стара...як вона сміє...
Гаррі посміхнуся, збагнувши про кого йде річ. Видно Амбридж досі дістає не тільки учнів, але й міністерських працівників.
Проминувши зграйку чарівників Гаррі опинився в ліфту, яких тут було більш ніж достатньо. І він поїхав. Саме в цю мить Гаррі зрозумів, що і гадки не має де знахожиться кабінет Скрімджера. Проте, зважуючи те, що на його нема на шести рівнях, можна логічно здогадатися, що він розташований на першому рівні.
- Сьомий рівень,- оголосив холодний жіночий голос.
Згодом Гаррі почув те, що і прагнув почути.
- Перший рівень, кабінет Міністра магії і його закордонних представників.
Гаррі мовчки зрадів і вийшов з ліфта, опинившись у світлому і довгому коридорі. Хлопець повільно пішов по темно-зеленій доріжці, яка вела до єдиних дверей, які поблискували в кінці коридору.
Нащастя тут нікого не було окрім самого Гаррі, тож він міг спокійно йти до бажаних дверей. Чарівну паличку він вже давно тримав у правій долоні. Чим ближче хлопець підходив до дверей, на яких був надпис " Кабінет Міністра", тим частіше билося його серце, а руки потіли.
Через кілька кроків Гаррі опинився прямо перед дверима. Але тут раптом двері різко відчинилися і з них вилетів гладкий чарівник у зеленій мантії, який боляче штурхнув Гаррі і той впав, а плащ-невидимка злетів з нього. Чарівник стояв, немов вкопаний, і дивився на хлопця, який скривився від болю в спині.
- Мерлінова борода....Гаррі Поттер...
Гаррі впізнав цей голос. На нього дивився Горацій Слизоріг. Гаррі негайно підвівся, але надівати плащ було б недречно, оскільки його вже помітили.
- Хлопчику мій, але що ти тут...
Але тут у відчинені двері вийшов ще один, вже незнайомий чарівник і втупився у Гаррі. Його тверде обличчя неприємно скривилося і він вигукнув.
- Експеліармус!
Чарівна паличка Гаррі полетіла прямо до рук незнайомому чарівникові, який вже встиг хлопцеві не сподобатись.
Чарівник з кривою посмішкою оглянув Гаррі і кивнув на кабінет.
- Ти сам сюди прийшов, Поттер,- хриплим голосом сказав чарівник,- заходь.
- Е-е-е, Коране, може не потрібно так...
Слизоріг завагався. Він переводив погляд з міністрерського працівника на Гаррі. Він раптово почервонів, та і Гаррі стало душно.
- Чому це не потрібно, Гораціє?- запитав Коран, який, напевно, і був племінником Амбридж,- Поттер небезпечний злочинець, якого шукає Міністерство. Він вбив Фаджа і я його спіймав. Він буде покараний, це не обговорюється. Відійди, я проведу його в кабінет.
Слизоріг зітхнув, але відійшов. Коран задоволено промовив до Гаррі.
- Зайди до кабінету добровільно, бо я буду змушений...гм...трохи прискорити твої рефлекси.
Гаррі зрозумів, що Слизорігт йому не допоможе, а чарівної палички в нього немає, тож прийдеться скоритися. Він заклав руки за спину і ввійшов у кабінет, а Коран зайшов слідом, зачинивши двері. Слизоріг залишився за дверима.
В кабінеті було безліч невеличких шаф і кілька столиків. Посеред кабінету стояв один великий золотистий стіл, який і належав Скрімджеру. Але самого пана Міністра тут не було.
- Поттер, можна єдине питання перед тим як я відправлю тебе до дементорів?- запитав Коран і, не дочекавшись дозволу реготнув,- чого ти приперся сюди? Ти що, не розумів що на тебе чекає? Чи ти вважаєш себе таким героєм, який може протистояти всьому міністерству?
- Я хочу побалакти зі Скрімджером,- якомога твердіше сказав Гаррі, втупившись у темні очі Корана.
- Але він не хоче з тобою говорити, Поттер,- прошепів Коран, беручи Гаррі за комір,- ти вбивця...а люди більше не довіряють тобі, Обранцю. Тепер ти ніхто...
- Це ти ніхто!- раптова злість і біль в шрамі охопила хлопця і він звільнився від хватки Корана,- ти лижеш зад своїй тітці, а вона просуває тебе до влади!
Коран став багрового кольору. Він звузив свої очі і повільно підвів свою чарівну паличку.
- Повтори...Негайно, повтори, те що ти сказав, Поттер!
- Я знав що тобі сподобаються мої слова,- випалив Гаррі, який втратив весь страх перед цим чарівником. Навіть те, що він не мав чарівної палички не зупиняло хлопця,- добре. я повторю: ти придурок, Шоллот.
- Круціо!
Гаррі впав на підлогу і вже вкотре відчув, як кожна клітина його тіла палає несамовитим болем. Все це тривало кілька секунд. Але потім тіло перестало боліти і хлопець відкрив очі.
- Вставай, Гаррі,- швидко промовив Слизоріг, допомагаючи Гаррі підвестися,- я почув твій крик і поспішив на допомогу. Догрався вже цей Шоллот...Непрощенні закляття...
Гаррі помітив, що Коран лежить на підлозі, повалений якимось закляттям.
- Гаррі, тікай звідси, моя тобі порада,- по-батьківськи порадив Слизоріг, виводячи Гаррі з кабінету,- Скрімджер прибуде з хвилини на хвилину...
- Він вже тут, Гораціо,- почувся голос з кабінету. Гаррі повернув голову і помітив, як з каміну виходить Руфус Скрімджер, а за ним- Персі Візлі,- Гаррі, я чекав на тебе. Повернись, будь-ласка, до кабінету. Гораціо, ти вільний.
Слизоріг тяжко зітхнув і, поплескавши Гаррі по плечах, вийшов з кабінету. Гаррі глянув на міністра і промовив.
- Пане Міністре, я погоджуюсь працювати на Міністерство. Ви вдало все влаштували. Сподіваюсь, тепер я не в розшуку?
Скрімджер сів у своє крісло і задоволено посміхнувся. Цікаво, раптом подумав Гаррі, чи помітив він Корана?
- Якщо ти дійсно будеш робити все, що ми скажемо, то так. Ти більше не розшукуєшся.
- Я наполягаю, щоб ви зняли звинувачення і з Олмера Октіуса,- наполегливо сказав Гаррі.
Скрімджер і Персі переглянулись, а потім перший сказав.
- Добре, Гаррі. Ми не проти. Персі, будь ласкавий, винеси звідси Шоллота молодшого. Думаю, він скоро оговтається.
Персі кивнув і за допомогою чарівної палички підняв тіло Корана. Коли він залишив кімнату Скрімджер промовив.
- Відомо-Хто захопив Гогвортс. Я щойно це перевірив. Школа аж кишить смертежерами. Я хочу, щоб ти сказав кілька слів " Щоденному віщуну" про те, що ти разом з нами і розділяєш наші погляди. Це ж не надто важко, Гаррі,- Скрімджер посміхнувся.
Гаррі нічого не сказав на це. Його хвилювало інше.
- Хто вбив Корнеліуса Фаджа?
Скрімджер прокашлявся і почав перебирати бумаги на столі.
- Моя розвідка повідомила, що окрім тебе до кабінету ніхто не заходив...І вбито його було твоєю паличкою...
- Ви чудово знаєте, що я не вбивав його!- вигукнув Гаррі.
- Так-так, авжеж, знаю. Але смертежер не міг так швидко діяти. Якщо хочеш знати мою думку, то вона доволі неприємна для мене. Це зробив хтось з Міністерства. Хтось хотів підставити тебе, Гаррі.
- І ви це знали,- проскрипів зубами Гаррі, стискаючи кулаки,- ви знали, що я цього не робив, але звинуватили мене у цьому! А вбивця досі на волі! Хіба ви не чули, що Волдеморт має тут свою людину? Хтось слідкує за кожним вашим кроком, але я бачу вам всерівно.
- Гаррі,- втомлено мовив Скрімджер,- я був змушений знайти тебе. Ми всі в небезпеці, люди панікують, Відомо-Хто вбиває цілі родини чарвників. Я вже не знав, що робити...
- Ви когось підозрюєте, пане Міністр?- гарячково запитав Гаррі, підійшовши до нього.
Скрімджер тяжко зітхнув, поглядаючи на двері.
- На жаль, так...Я підозрюю одну людину...
Кроки, які лунали за дверима, приближалися. Гаррі чомусь мав неприємне почуття. Кроки припинилися і двері різко відчинилися. В кабінет увійшов Олмер Октіус і перевів погляд з Гаррі на Скрімджера.
- Я виконав вашу волю, пане Міністре,- солодко промовив він, повільно дістаючи чарівну паличку,- Поттер у вас. Та я думаю, що мої плани змінюються.Темний Лорд наказав мені вбити вас, любий Руфусе Скрімджер...