29. Таємниця книги

Джеймс навіть не протестував, коли Гаррі попросив допомогти їм з книгою. Хоча наслідки могли бути непередбачувані.
- Добре, - зітхнув він, беручи до рук «Зміїну Хватку». Гаррі помітив, що батько дивиться на неї з якоюсь підозрою.
Гаррі, Рон, Герміона і Джеймс саме були на кухні. Місіс Візлі пішла відпочивати, а Октіус десь вештався, розглядаючи будинок. Отож, ніхто не міг їм завадити.
Джеймс повільно відкрив книгу і почав щось роздивлятися.
- Ну що? - нетерпляче запитав Рон, зазираючи у книгу з-за спини Джеймса. - Там щось написано?
Джеймс мовчав. Він насупився і почав бігати очима по невидимим рядкам. Гаррі з Герміоною аж горіли від нетерпіння дізнатися, що ж собою являє ця книга. Нарешті Джеймс тихо промовив, не відриваючи погляд від сторінок.
- Гаррі... Знаєш, а ця книга досить... еее... цікава...
- Не зрозумів, - здивовано сказав Гаррі, переглянувшись з Герміоною.
- Не зрозумів... - Джеймс наче засинав. Його голос ставав туманним і тихим. - Звідки він знає?...
- Тату, годі! - раптом вигукнув Гаррі і забрав у батька книгу. Джеймс ще кілька секунд дивився просто собі на коліна, а потім вже більш нормально глянув на Гаррі.
- Що там було, містере Поттер? - запитала Герміона.
- Я мушу негайно побачити Радагаска! - вигукнув Джеймс. - Гаррі, залишайся вдома! Якщо те, що тут написано правда, то ми матимемо менше часу, ніж думали. З усім може бути покінчено дуже легко! Гаррі, пообіцяй, що ти не покинеш сьогодні дім!
- Тату, я не...
- Гаррі, пообіцяй мені!
- Добре, я буду тут, - здався Гаррі, здивовано дивлячись прямо в шалені очі батька.
Джеймс кивнув і миттю розз'явився. Друзі залишилися самі, поглядаючи одне на одного.
- І що це було? - запитав Рон, впавши на стілець. - Що ж там так зацікавило твого батька, Гаррі?
- Звідки він знає, - чомусь суворо вигукнула Герміона. - Але зрозуміло, що ми нічого не дізнаємось аж доки Джеймс не повернеться.
Друзі дивилися на Гаррі, який щось обмірковував. Герміоні це не сподобалось. Вона підійшла до хлопця, уперши руки в боки, і промовила:
- Гаррі, ти пообіцяв не залишати будинок. Твій батько мав підстави, беручи з тебе обіцянку.
Хлопець зрозумів, що та підозрює, про що він думає.
- Герміоно, та я й не мав наміру залишати будинок, - збрехав Гаррі.
***
Джеймс не повернувся і ввечері, коли в будинок повернулися всі відсутні. Сіріус і Ремус дуже занепокоїлись, дізнавшись, що Джеймс вирушив до Радагаска.
- Та той Радагаск нічого йому не скаже, я впевнений, - обурено заявив Сіріус, наминаючи картоплю. - І на що тільки Джеймс розраховує?
- Я б не був такий впевнений, Сіріусе, - втрутився Ремус, що саме сів за стіл. - Не забувай, що Радагаск вивчає смерть, а Джеймс шістнадцять років був мертвим. Наш товариш йому таке скаже, що той не матиме іншого вибору, аніж розповісти Джеймсу про Зміїну Хватку.
Сіріус похитав головою, але, здається, слова Люпина справили на нього правильне враження.
Гаррі зітхнув і почав перебирати виделкою вермішель. Він вірив, що з батьком усе гаразд, але чомусь здавалося, що в того нічого не вийде. Якщо досі ніхто нічого не знав про Зміїну Хватку, то малоймовірно, що саме Джеймсу вдасться розкрити секрет цієї таємничої книги. Хоча, можливо, Люпин і має рацію. Радагаск захоче дізнатися про смерть від людини, яка знає про неї, і тоді буде перед цією людиною в боргу. Але що тоді означають слова батька "ми матимемо менше часу, ніж думали" і "з усім може бути покінчено дуже легко"? Чомусь Гаррі подумав, що ці слова стосуються Волдеморта. Але чи так це?..
Раптом двері до кухні відчинилися, і на порозі з'явився блідий Джеймс. Він швидко зиркав на всіх, хто був за столом, а тоді сказав:
- Гаррі, йди за мною. Сіріусе, Ремусе... ви можете приєднатися до нас, якщо бажаєте.
- А я?- вигукнув Рон. - Мені можна?
Джеймс глянув на нього, тоді подивився на місіс і містера Візлі і промовив:
- Вибач, Роне, але ти краще залишись тут. Маю надію, що ми скоро повернемось.
І вони вчотирьох вийшли з кухні. Не встиг Гаррі запитати, як Джеймс вже відповів на його думки:
- Я був у Радагаска. Зізнаюсь, він не надто приємний співрозмовник, - Джеймс реготнув. - Його цікавить все, що пов'язане зі смертю. І я дещо повідав йому про неї, щоб він зробив мені послугу. Зміїна Хватка, хлопці, дуже корисна річ, звісно, якщо можна так сказати. Там розписуються ритуали, які дозволять тобі добитися того, що ти хочеш. Але всі ті ритуали закінчуються смертю.
Джеймс зітхнув. Вони вийшли у вітальню.
- Куди ми, Джеймсе? - запитав Ремус, котрий до цього уважно слухав друга.
Джеймс оглянув присутніх і, явно задоволений собою, відповів.
- У будинок Мелфоїв, шановні, - він посміхнувся, - адже там на нас чекає ще один горокракс - медальйон Слизерина.
Він помітив здивоване обличчя Гаррі і ще ширше посміхнувся.
- Тепер вже справжній горокракс, який здобув той самий Р.А.Б, Гаррі.
- То хто ж той загадковий Р.А.Б? - нарешті запитав Сіріус.
Джеймс глянув на нього і зітхнув.
- Ти його знаєш, Сіріусе. Це Регулус Блек.
Всі здивовано втупилися на нього. Джеймс вирішив пояснити, чому він думає, що це саме він:
- Розумієте, та книга дає знання, тому хто вбивав, - він кашлянув. – Тож ви довіртесь мені, добре? І будь-ласка, не змушуйте мене нічого поясняти.
- Гаразд, Джеймсе, - відповів Сіріус, - ми тобі віримо. То що, навідаємось в гості до моєї любої Нарциси?