23. Тяжке становище

Всі дивилися на Гаррі, який заціпеніло стояв біля мертвого тіла колишнього міністра. Навколо вже було багато народу, які перешіптувалися. Раптом, серед виру різних облич, Гаррі помітив одне знайоме. Неподалік йшов містер Візлі і Рон. Вони здивовано дивилися на скупчення міністерських працівників. Гаррі відчайдушно вигукнув.
- Містере Візлі!
Той відразу помітив Гаррі і кивнув, підбігаючи поближче. Рон плентався за ним. На його обличчі читалася якась підозра.
- Гаррі, мій хлопчик. що сталося? - почав було містер Візлі, але тут його погляд впав на мертвого Фаджа.- О Боже....
Гаррі гарячково заметушився. Це підстава, твердо вирішив він, і не потрібно гаяти часу. Але що тепер зробиш? Вбивця може бути серед них. Будь- хто...
- Містере Візлі, що б не сталося, я цього не робив,- тихо промовив Гаррі. Він вирішив, що найкраще буде тікати. Але куди? Хлопець роззирнувся і помітив, як до нього швидко крокує рудоватий чоловік. Це був Персі. Він розштовхнув усіх і наблизився до Гаррі.
Коли він побачив тіло Фаджа, то весь зблід.
- Це ти його вбив?- запитав Персі, грізно дивлячись на Гаррі.
- Я його не вбивав! Які ви дурні!- розпачливо вигукнув хлопець, чекаючи підтримки. Містер Візлі гаркнув на Персі.
- Йди звідси, заради Мерліна, бо я не знаю що...
- Артуре, якщо незнаєш, то краще помовч.
Голос належав Руфусу Скрімджеру, який підходив до них. Він спокійно глянув на червоного, як буряк, містера Візлі, на розлюченого Персі і на бліде обличчя Гаррі, на якому він і зупинився.
- От тобі й на,- промовив міністр, жадібливо вдивляючись в Гаррі,- Обранець, на місті злочину...Не чекав такого від тебе.
Раптом на Гаррі наринула хвиля ненависті до всіх. Він захотів вдарити Персі і Скрімджера або заклясти їх. Причинити їм нестерпних мук.
- Це підстава, ідіоти! Вбивця може бути будь- ким,- поступово Гаррі заспокоювався, але наступні слова Скрімджера просто позбавили його відчуттів.
- Давай, давай, Поттер, за негативні вигуки тобі дістанеться ще більше,- грубо і трохи здержано промовив Скрімджер, люто поглядаючи на хлопця,- хоча тобі і так вистачить по повній.
В розмову втрутився Октіус. Він різко загородив Гаррі собою.
- Він нікуди не піде,- коротко мовив він.
До спантеличеного Скрімджера підійшло двоє похмурих, але здоровенних аврора.
Ситуація явно гіршала. Гаррі розумів, що Октіус нічого не вдіє проти аврорів. Та що там аврори...Гаррі сумно подивився навколо. Ціла дюжини міністерських працівників не дуже люб'язно дивилася на Гаррі, не враховуючи містера Візлі. Він просто стояв, не в змозі поворухнутися.
Тим часом Скрімджер промовив надтріснутим голосом.
- Олмере, ця вистава тут недоречна. Відійди, бо я буду змушений...
Але він не закінчив. В цей момент Октіус вихопив з-за пояса чарівну паличку. Аврори також це зробили. Скрімджер нервно прокашлявся.
З натовпу хтось вигукнув.
- Та прибийте ви цього скандаліста!
Ці слова були підтримані схвальним гулом. Октіус сумно посміхнувся.
- Гаразд, я приб'ю Скрімджера,- іронічно промовив він, а в наступну мить вигукнув,- Імпедімента!
Сяйво пролетіло біля вуха міністра.
- Що ж, Гаррі, ефективно втікти не вдалося,- реготнув Октіус і взяв Гаррі за руку,- на все добре, панове!
Гаррі в останнє глянув на міністерських працівників, на лютого Скрімджера, здивованого містера Візлі і спантеличеного Рона,а потім його руку потянуло кудись вліво і за мить Гаррі зрозумів, що роз'явився. Він плечем торкався Октіуса. Відразу в обличчя ринув холодний осінній вітер. Гаррі відкрив очі і побачив, що вони стоять біля входу в якусь печеру. Гаррі здивовано глянув на Октіуса.
- Ох,- вдихнув той свіжий воздух,- як чудово. Тут можна забути про все...З цим не зрівняєть ніщо...
- Пане професоре,- недбало промовив Гаррі, підозріло оглядаючи печеру,- а що ми тут робимо?
Тепер вже Октіус здивувався.
- Як то що, Гаррі? Ховаємось. Чи тебе більше приваблює перспектива опинитися в Азкабані?
- Невже ви думаєте, що мене б туди запроторили?- розгнівався Гаррі.
Октіус зітхнув.
- Так, я так думаю. Гаррі, тебе звинуватили у вбивстві міністерського працівника...
- Він сам хотів мене вбити! Невже ви не розумієте, що я міг вже бути мертвим! Фадж, скоріш за все, був під Імперіусом. Він згадував Волдеморта...
Октіус кашлянув.
- Давай зайдем в печеру, Гаррі. Ти не зрозумів складності ситуації. І тепер ти навряд чи повернешся до Гогвортсу. Закінчилась осінь і твоє навчання. Далі- фінішна пряма.
***
Гаррі ліниво навів чарівну паличку на здоровенького павука, який повз його нозі. Спалах- і павук злетів на вогку землю. Октіус схилив голову на шатро, яке собі змайстрував і кимарив.
В печері було прохолодно і незручно. До того ж дошкуляли комарі і павуки. Гаррі зітхав, усвідомлюючи, що це все. Він ніколи більше не повернеться до Гогвортсу, навряд чи побачить Рона і Герміону, Сіріуса і Джеймса. Перспектива переховування була гіркою. Але навіщо Октіус пішов з ним? Йому тепер також може світити Азкабан, адже він атакував Скрімджера і приховує Гаррі. Йому не краще, подумав Гаррі, може навіть і гірше, ніж мені. Його не приймуть ані в Гогвортсі, ані в Міністерстві.
А що як всі повірять в те, що Гаррі дійсно вбивця? І Рон з Герміоною, тато, Сіріус...
Від цієї неочікуваної думки в Гаррі заболіла голова. Тут завертівся Октіус і повернув свою голову до Гаррі.
- Чому не спиш? Ніч вже, напевно.
Він солодко позіхнув.
- Невже це все?- приречено запитав Гаррі,- немає ніякого виходу?
- Ти про що?
- Ви розумієте про що я. Як можна довести, що я не вбивця? Адже має бути якийсь вихід!
Октіус шморгнув носом і проплямкав.
- Звісно є вихід. Але я впевнений, що він тобі не сподобається...
- Який?- швидко запитав Гаррі, а його очі загорілися.
- Робота на Міністерство,- сумно посміхнувся колишній вихователь Грифіндора,- це єдиний спосіб на порятунок, який я бачу.
Гаррі відвів погляд від Октіуса. Він вже думав над цією перспективою. Ще з тих пір, як Фред і Джордж сіли в Азкабан. Але сумнівався в своєму рішенні. Та якщо вже Октіус бачить тільки цей вихід, то й думати нема що.
- Мабуть, я так і зроблю,- зізнався Гаррі,- але якщо Скрімджер не повірить мені, то я потраплю в його руки.
Октіус замислився.
- Знаеш, я не думаю, що Скрімджер не повірить тобі. Враховуючи те, скільки разів він пропонував тобі співробітництво, можна припустити, що він з радістю прийме тебе до себе. Та чи впевнений ти, що хочеш працювати на Міністерство?
- Я не хочу працювати на нього, але так склалися обставини. Я мушу так зробити.
Гаррі приречено глянув на Октіуса крізь свої окуляри. Той також дивився на нього, а потім тільки ствердно кивнув і промовив.
- Лягаймо спати, Гаррі.