19. Северусове слово

Мелфой казав правду. В середу після уроків він чекав Гаррі біля Великої зали. Грифіндорець, взявши плащ-невидимку і попередивши друзів про свої наміри, вибіг з вітальні перш, ніж Герміона встигла сказати бодай слово. Насправді, Гаррі анітрохи не боявся Снейпа. І він знав, що той його не вб’є його, навіть якщо дійсно зрадник. Хлопець пам’ятав його слова: Гаррі належить Темному Лорду. Але хлопець не думав над тим, що правила могли змінитися. Гаррі з люттю згадав обличчя Снейпа, коли він і Мелфой тікали за межі Гогвортсу. Драко стояв біля входу до Великої зали, і Гаррі підійшов до нього.
- Куди йти? - відразу ж запитав Гаррі, навіть не привітавшись. Він хвилювався.
Драко шморгнув носом.
- Ну йдемо, Поттер. Думаю, камін в кабінеті Слизорога підійде. Він сам казав, що Міністерство не провіряє його, бо тіпа довіряє.
Драко пішов уперед. Гаррі не мав уявлення, де кабінет Слизорога, оскільки він, напевно, помінявся, бо Горацій тепер став вихователем Слизерину. Але грифіндорець досі підозрював, що Мелфой може відправити його прямо до Волдеморта. Ця думка змусила хлопця понервувати. Однак варто було ризикнути.
Вони піднялись на третій поверх і повернули наліво. Біля картини, на якій танцював худорлявий молодик і дебелий троль, Драко став і озирнувся навколо. Нікого не було видно.
- Ну, Поттере, зараз його тут нема, скажи мені спасибі, - невимушено патякав Драко. - І хвилин з двадцять його не буде. Маєш вкластися в цей час.
- Але це мало. Я не думаю, що розмова буде тривати двадцять хвилин... - почав було Гаррі, але Драко його перебив. Він кинув лінивий погляд на Гаррі.
- Корочє, Поттер, якщо ми тут ще більше будемо тріпатися, то нам перепаде від Слиза. Алохомора!
Двері в кабінет Слизорога повільно прочинилися, і хлопці зайшли туди. Кабінет був просторий і освітлений. Все було завалене книгами, різноманітними приладами і картинами. Біля невеличкого круглого столу був великий і дорогий камін. В кабінеті було душно. Вікна були щільно закриті і зашторені. Гаррі не розумів, як Слизоріг тут перебуває, адже тут можна задихнутися.
Гаррі відразу ж помітив біля каміна порошок флу. Не гаючи, часу він набрав трохи в жменю і зайшов у камін.
- Прядильний Кінець, - підказав Мелфой. - Поттере, двадцять хвилин.
Але Гаррі вже голосно вигукнув:
- Прядильний кінець! - і жбурнув порошок під ноги. Полум’я стало смарагдово-зеленим і охопило постать Гаррі. Відчуття, що охопили хлопця, були вже звичними. Він притис руки до тіла, щоб не повідбивати собі лікті. Його крутило по сторонам, а в рот залітав попіл. Але несподівано все скінчилося, і Гаррі відкашлявся, відкриваючи очі.
Перед ним була крихітна вітальня, яка мала досить неприємний вигляд. Гаррі поволі вийшов з каміна і дістав чарівну паличку. Стіни були низькими і заставлені книгами. У вітальні, судячи з усього, нікого не було. Серце Гаррі калатало сильніше і частіше. Він, тяжко дихаючи, почав роздивлятися по сторонам. Не можна було гаяти часу, тому Гаррі підійшов до стелажів з книгами. Потрібно знайти бодай щось. Гаррі дістав одну книгу, на якій було виведено "Тисяча чарівних способів катування". Хлопець з огидою відклав книгу назад. Здається, Снейпа взагалі не було вдома. Та раптом Гаррі почув приглушені звуки.
«Снейп», - подумав він.
Гаррі вирішив стояти на місці, що б не сталося. Він не боягуз, і не буде ховатися. Кроки стали чіткішими і голоснішими. У вітальню зайшов похмурий Северус Снейп. Він відразу помітив Гаррі, і його очі здивовано округлились.
- Експеліармус!
Снейп не встиг нічого зробити, а його чарівна паличка вже була у Гаррі.
- Оперативно, Поттер, - тільки й промовив Снейп. Гаррі переможно посміхнувся.
- Снейп, я не дуже радий тебе бачити, - твердо промовив хлопець, зловісно вдивляючись в холодні очі колишнього професора. - Але я маю кілька запитань до тебе.
Снейп спокійно стояв на місці і ліниво посміхався.
- Ти хоч усвідомив, яку зробив помилку, прийшовши до мене? - холодно запитав чоловік. – Однак, мушу визнати, що ти мене здивував. Ти виріс і став такий схожий на свого покійного батька.
- Мій батько тут ні до чого! - загорлав Гаррі. - Ти вбив Дамблдора за його наказом?
Обличчя Снейпа раптом стало переляканим.
- Тихо, Поттере, замовкни! - гаркнув він, чомусь оглядаючись. - Я взагалі не розумію, звідки ти це взяв.
Гаррі більше не міг стримуватися.
- Я не буду мовчати! Кажи правду, паскудо!
Цього разу Снейп просто налетів на Гаррі. Його обличчя перемінилось і стало божевільним. Він схопив хлопця за горло і почав душити. Чарівна паличка випала з рук Гаррі, а сам він поступово втрачав свідомість. Його голова шалено боліла і, здавалось, от-от збиралася вибухнути.
- Ти... я ненавиджу тебе... - шипів Снейп, все дужче стискаючи горло Гаррі. Той ще встиг помітити чорні і бездушні очі зіллєвара та якусь невиразну постать. В наступну мить все попливло перед очима…