14. Імперіус

- Наприклад я тут нічого не розумію, - вже вкотре вигукував Рон, коли він, Гаррі і Герміона сиділи у Великій залі на обіді. Рон помирився з Герміоною, і тепер вони сиділи поряд. - Я, звісно, не хочу сказати, що Дамблдор вирішив пожартувати, але зміст цієї записки трохи… е-е-е… некоректний.
Герміона лагідно глянула на Рона, який смакував бутерброд з ковбасою.
- Ну, виходить, що ти не справжній чоловік, - посміхнулась вона.
Гаррі засміявся. Він був дуже радий, що друзі нарешті помирилися, і тепер на одну турботу в його голові було менше. Але те, що Герміона і Рон спокійно можуть гуляти разом вже не як друзі, а як закохані, дратувало Гаррі. Він також кохає, але його любов інакша. Більш небезпечна. Він не може гуляти з Джіні, цілуватися з нею і все через відому річ. Через Волдеморта, який і тут не дає Гаррі спокійно жити.
- Чесно кажучи, я і сам погано розумію, що цим листом хотів сказати Дамблдор, - зізнався Гаррі. - Він описував несумісні речі. Ненависть, кохання, смерть, життя. Але тут однозначно є те, чого ми не розуміємо. Треба добряче подумати над цим листом.
Рон хотів щось сказати, але вдавився котлетою. Герміона постукала його по спині і налила в стакан гарбузового соку. Рон миттєво випив його і хрипло промовив.
- Гаррі, прочитай ще раз листа.
Гаррі тяжко видихнув і поліз в кишеню по листа. Прочитавши його ще раз всі почали висловлювати теорії.
- Давайте все розкладати по полочкам, - зі знанням справи запропонувала Герміона. - "Простота - королева розуму"… Ну це, мабуть, пролог і ніякого значення не має.
- "Не гнівайся ні на кого", - продовжив Рон і прикусив язика. – Можливо, Дамблдор хоче сказати, щоб Гаррі не гнівався на Відомо-Кого?
- Ні, - категорично запротестував той, - тут щось інше.
- А що, як він знав, що Снейп вб’є його? - повільно почала Герміона, звужуючи очі.
Хлопці оторопіло дивилися на неї.
- Не може бути... Але це так і є! - впевнено вигукнув Гаррі, підскакуючи з- за столу. - Точно! Слухайте: "Навіть вбивство заради життя не гріх". Снейп вбив Дамблдора за його власним проханням! О Боже... Дамблдор попросив Снейпа вбити його, щоб врятувати життя Мелфоя!
Гаррі перечитував листа раз за разом доки остаточно не зрозумів його.
- Все. Я все зрозумів.
І тут Гаррі дійсно відчув дивну порожнечу. Макгонагел наголошувала на тому, що Дамблдор волів, щоб ніхто не знав суті записки. Гаррі забув про це. Він так звик до друзів і до того, що постійно розповідає їм всі таємниці. Їм можна розповісти, думав Гаррі, вони ж мої друзі, і не варто сумніватися в них.
- Що ти зрозумів Гаррі? - запитав Рон.
Гаррі ковтнув слину.
- Ні, я переплутав. Я не знаю...
Друзі підозріло дивилися на нього. Гаррі не витримав ці погляди і, розвернувшись, пішов до хлопчачого туалету.
"Я роблю неправильно, не довіряючи друзям"
" Але Дамблдор знає, що каже"
" Але Рон і Герміона мої друзі. Вони мають знати все."
" Дамблдор також знає все"...
Гаррі дійшов до туалету і підійшов до умивальника. Він набрав у долоні холодної води і вмився. Раптом двері до туалету відчинились і ввійшов Невіл Лонгбонтон.
- А... Це ти... - протягнув Гаррі і знову повернувся до дзеркала над умивальником. В ньому, окрім самого Гаррі, віддзеркалювався Невіл. У руках він тримав чарівну паличку, наведену на Гаррі.
- Поттер, я мушу це зробити, - сказав Невіл, повільно підходячи до застиглого Гаррі. - І не варто сперечатися...
Гаррі миттєво дістав чарівну паличку.
- Експел...
- Петрифікус Тоталус!
Гаррі, немов дерево, повалився на мокру підлогу. Він не міг і пальцем поворушити, а його зелені очі мало не вискакували із орбіт.
- Я ж казав, Поттере. А тепер випий ось це. Воно тобі допоможе.
Невіл дістав з- під мантії невеличку пляшечку і відкрив її. Гаррі відразу зрозумів, що це сиворотка правди. Невіл підійшов до нерухомого Гаррі і присів. За дверима почувся глухий стукіт і якісь голоси. І тут двері злетіли з петель, впавши біля Гаррі і Невіла.
- Гаррі! - з-за клубів диму Гаррі не бачив, хто його кликав. Але голос був знайомим.
- Йди геть! - заволав Невіл, піднімаючи руку з чарівною паличкою.
- Експеліармус!
Невілова паличка відлетіла, і Гаррі побачив обличчя свого рятувальника. До них підійшла Луна Лавгуд.
- Гаррі, з тобою все гаразд? Ой... все, тепер ти можеш рухатись.
- Та наче все добре.
Гаррі різко перевів погляд на Невіла. Той спокійно сидів на підлозі.
- Його закляли? Це Імперіус? - швидко запитав Гаррі, тримаючи напоготові чарівну паличку.
- Так. Але я не знаю, хто...
- І не дізнаєшся, паршива корова, - люто просичав Невіл і почав озиратись в пошуках своєї палички.
- Акціо чарівна паличка!
В руки Гаррі потрапила паличка Невіла.
- Потрібно повести його до Макгонагел, - запропонувала Луна.
- Спочатку я його розпитаю. Невіл, хто тебе зачарував?
Невіл показав свій язик і плюнув на мантію Гаррі.
- Що ж... - Гаррі підняв з підлоги сиворотку правди. - Але так просто він її не вип’є. Петрифікус Тоталус.
Тепер вже Невіл впав на підлогу. Гаррі підніс сиворотку правди до рота Невіла і відлив трохи. Потім знову зробив хлопця функціонуючим і запитав.
- Невіл, ти мене чуєш?
- Так.
- З якою метою ти напав на мене?
- Я мусив дізнатися про твої плани, про твою діяльність і про те, що задумав Рональд Візлі.
- До чого тут він?
- Не знаю. Так було наказано.
- Добре. Хто тебе закляв?
- Я не бачив його. Він був у каптурі.
Гаррі перестав ставити питання. Він не міг зрозуміти, до чого тут Рон. Що він думає зробити? Але поки не потрібно про це запитувати у Рона. Скоро все стане зрозуміло.
- Гаразд. Луно, сходи, будь-ласка, за кимсь із вчителів, а я побуду з ним.
Луна кивнула і вийшла з туалету. Гаррі, тяжко дихаючи, сів на підлогу. Він роздумував, що робити тепер, коли за мною хтось полює. І навряд чи це Волдеморт. Спочатку його закляли в Дурслів, тепер намагалися вивідати плани Гаррі досить нетрадиційними методами... Зрозуміло одне: Гаррі когось дуже зацікавив.