10. Повернення

Драко Мелфой був радо прийнятий містером і місіс Візлі, адже одразу після того, що сталося в
Долині Годрика він, Гаррі, Рон і Герміона повернулися до Барлогу. Драко почував себе незатишно
і, мабуть, волів би опинитися в іншому місці. Він мав досить серйозну розмову з містером Візлі і Дикозором Муді, який, почувши про Мелфоя, негайно прибув до Візлів. Та найбільше Мелфой натерпівся від близнюків, яким було огидно залишатися в одному домі з ним, і вони частенько пробували заклясти його. І це сталося б, якби не втручання Гаррі. Він змусив близнюків добре ставитись до Мелфоя і доводив їм, що той дійсно обрав вірний шлях, і тепер бореться проти Волдеморта.
Тим часом невпинно наближалось перше вересня, чому Гаррі був страшенно радий. Нещодавно він подумував про те, щоб не повертатися до Гогвортсу, проте тепер зрозумів - то був мимовільний запал. Гаррі чітко знав, що мусить повернутися до школи і нарешті закінчити навчання. Але повернення до школи не вабило Рона. Він чомусь ніяк не хотів їхати до Гогвортсу і пояснював це так:
- Я не розумію, навіщо нам це потрібно. В цей час, коли Відомо-Хто набирає силу, ми мусимо боротися проти нього, а не вчити якісь заклинання і думати, чим Вільям Укровий відрізняється від Цукрового Боба. Правда, Гаррі?
Гаррі мовчав. Він мав власну думку щодо цього і не хотів її обговорювати. Аж ось настав день, коли Гаррі, Рон, Герміона і Драко складали шкільні речі, куплені заздалегідь місіс Візлі. Був вечір, і вони неохоче запихали книги і казанки в валізи. Рон весь час щось бурмотів, а Драко похмуро поглядав на нього.
- Візлі, - поволі почав Драко, - я давно хотів тобі сказати...
Рон здивовано глянув на Мелфоя.
- Ти кажи, не соромся.
Мелфой скривився, але відразу ж повернув попередній вираз обличчя. Він нервово відкинув сумку і сів на ліжко.
- Оскільки я надумався, я мушу зробити те, що ніколи не зробив би, будучи проти вас. Е-е-е-е...
вибач мене, Візлі, я тіпа багато раз погано висловлювався про твоїх старих але тепер я розумію,
що не мав права такого говорити.
Гаррі, Рон і Герміона вирячили очі. Вибачення Мелфоя глибоко вразило їх. Рон трохи почервонів
і потис руку Драко.
Ранок останнього дня серпня видався туманним і прохолодним. Погода, за словами містера Візлі, була паскудненька.
- Скоріше, Рон, Джіні! - схвильовано тараторила місіс Візлі.
- Моллі, заспокойся ми встигаємо, - заспокоював її чоловік. – Роне, причешися.
Нарешті гамір скінчився, і всі повсідалися у міністерській машині. Гаррі, Рон, Герміона і Драко сиділи позаду за Джіні і містером Візлі, який вирішив провести дітей.
- Гаррі, тебе скоро викличуть в Міністерство на складання іспиту з явлення. Мене
попросили сказати тобі про це.
- А ви часом не знаєте, хто буде приймати іспит? Твайкрос? - запитав Гаррі.
- Е-е-е ні. Хоча я не знаю, але напевно то буде Долорес Амбридж, та я не впевнений, -відповів, роздумуючи містер Візлі. – Роне, ти ж також маєш скласти іспит, не забувай.
Рон буркнув.
- Та пам’ятаю, пам’ятаю.
Скоро вони прибули на Кінгс-Крос. Там було багато людей, які спішили у своїх справах, і зараз, штовхаючись, проходили один повз одного.
Гаррі вийшов з машини і підняв комір мантії. Було холодно.
- Добре, ви йдіть, а я мушу бігти, - поспіхом сказав містер Візлі і, поплескавши їх по плечах, пішов.
- Ну що, на Гогвортський експрес? - посміхнулась Герміона. – Сподіваюся, поїздка буде безпечною.
- Хотілося, щоб так і було, - мовив Гаррі, і вони пройшли крізь бар’єр на платформу дев’ять і три чверті.
Біля поїзда товпилось багато чарівників, серед яких Гаррі одразу помітив Луну Лавгуд, Невіла Лонгботома і Діна Томаса.
- Привіт усім! - привіталась Луна. Невіл задоволено потискав друзям руки. – Ходімо вже, доки ще не всі купе зайняли.
Невіл пильно приглядався до Мелфоя.
- Лонгботоме, не витріщайся на мене. Якщо ти не знаєш, то скажу, що я тепер на вашій стороні. Розслабся.
Вони зайшли в поїзд, але одразу ж зрозуміли, що всі в одне купе не влізуть. Рон і Герміона пішли в купе для старост. Гаррі, Невіл, Джіні, Луна, Дін і Мелфой зайшли в інше купе. Гаррі вмостився біля вікна.
- Які новини, Невіле? - вирішив запитати Гаррі.
Невіл знизав плечима.
- Та все по старому, Гаррі. Бабуся вже вирішила, ким хоче бачити мене після закінчення школи.
-І ким? - вишкірився Драко.
- Аврором, - тихо відповів Невіл. Гаррі не здивувався. Він чудово розумів, чого бабуся Невіла зробила цей вибір. Вона хотіла, щоб Невіл помстився Белатрисі Лестранж, яка довела його батьків до божевілля.
- Щось нове, - промовив Драко, вдивляючись у вікно, за яким починав крапати дощ.
Решта мандрівки пройшла спокійно. Вони доїхали до Гогвортсу і були дуже задоволені, почувши знайомий голос.
- Перші кляси, перші кляси! Сюди, перші кляси.