8. Поповнення рядів

Рон і Герміона потяглись за чарівними паличками. Гаррі оторопіло дивився на людей у
масках. Голос Грейбека він упізнав одразу. Смертежерів було троє, і це значно спрощувало
порятунок.
- Торресе, - гаркнув вовкулака, - спіймай Мелфоя!
Гаррі озирнувся. Мелфой побіг з того місця, де щойно був, донизу, а його чорна мантія розвівалась від вітру, плутаючись у ногах. Один із смертежерів кинувся за ним.
Грейбек ліниво підходив до трійці.
- Свіженька кров, - облизнувся він. - Я й не чекав на такий подарунок, Поттере. Здається, ти
так і мрієш потрапити на гостини до Темного Лорда. Це легко влаштувати.
З іншого боку, де був Мелфой і смертежер, почувся вибух, а потім звідти полетів червоний
промінь світла.
- Навіщо Волдеморту Мелфой? - набравшись сміливості, запитав Гаррі - Мені здавалось, ви заодно.
- НЕ НАЗИВАЙ ІМЕНІ ТЕМНОГО ЛОРДА! - заволав Грейбек і кинувся на Гаррі. Той миттєво відскочив.
Герміона підняла чарівну паличку і навела її на одного зі смертежерів.
- Петрифікус Тоталус!
Смертежер впав на землю і не міг поворухнутися. Інший смертежер гаркнув і вигукнув.
- Кру...
- ЕКСПЕЛІАРМУС! - крикнув Рон. Чарівна паличка смертежера відлетіла на кілька метрів.
- Грейбек, і це найкращі люди Волдика? - іронічно запитав Гаррі. Чомусь він вірив, що все буде
добре.
Грейбек виставив свої ікла і протягнув руку до горла хлопця. Гаррі не встиг відійти і холодна
рука вовкулаки вхопила його за шию.
- Н..Ні.. - прошипів Гаррі, а оскаженіле обличчя Грейбека було все ближче і ближче.
Ані Рон, ані Герміона не помітили цього у темряві, а лише роззиралися навколо...
- Імпедімента! - вигукнув знайомий голос в той момент, коли Гаррі вже змирився зі своєю
участю. Вовкулака відлетів, а до Гаррі підійшов захеканий Мелфой. Він нічого не сказав, а підійшов до смертежера, заклятого Роном.
- Амікус, передаси Темному Лорду привіт від мене, - спокійно сказав Драко, за мить його обличчя набуло виразу огиди і ненависті. - Круціо!
Смертежер люто завив від болю.
Мелфой знову підійшов до Гаррі.
- Поттере, я з тобою. Можеш мені вірити, якщо зможеш. Я багато чого зрозумів. Особливо після того, як Снейп вбив Дамблдора... І ще одне, - Мелфой засунув руку в кишеню і дістав звідти маленьку чашечку з двома вушками з боків. На ній був намальований борсук.
Гаррі немов язик проковтнув. Він лише уривчасто дихав і дивився то на чашу, то на
Мелфоя.
- Це доказ того, що я перейшов на твою сторону, Поттере.
- Неймовірно, - нарешті промимрив Гаррі. До них підійшли Рон і Герміона.
Рон хотів було щось сказати Мелфою, але побачив чашу і закрив рот.
- Це... - почав Гаррі, а Мелфой закінчив за нього.
- Чаша Гельги Гафелпаф, горокракс Темного Лорда...Волдеморта.
Гаррі взяв горокракс в руки. Це частинка душі Волдеморта...
- Його потрібно негайно знищити, - сказав він.
Але як? Цього він не знав.
- Поттере, дозволь я це зроблю, - запропонував Мелфой, відібравши у Гаррі чашу, і поставив її на землю.
- Мелфой, це не так легко, - попередив його грифіндорець. Але Мелфой промовчав. Він підняв руку, в якій була чарівна паличка і навів її на горокракс. Гаррі пам’ятав, що в Дамблдора після
знищення персня відмерла рука...
- Терміус Горокракс!
З чарівної палички Мелфоя вилетів сріблястий промінь і поцілив точнісінько в горокракс. Чаша втягла у себе промінь, і за мить з неї вилетіла темна димка.
- Частина душі Волдеморта.
Горокракс знищився, а десь за багато миль від Долини Годрика Волдеморт несамовито пронизливо закричав.