2.Повноліття Гаррі

За вікном йшов дощ. Сильний грім розсікав чорне, як смола, небо. Самотній місяць з-за хмар нечітко освітлював контури якоїсь птахи, що наближалася до будинку номер чотири на вуличці Прівіт-драйв.
Але Гаррі Поттер не помічав її, бо саме, заплющивши очі, лежав
на ліжку. Та навіть якби він помітив сову, то особливо не здивувався б.
Лише одна людина продовжувала писати Гаррі листи. І цією людиною
був Гегрід. Рон Візлі і Герміона Грейнджер не могли писати, оскільки вже майже місяць мешкали разом з Гаррі. Одразу після похорону Дамблдора вони приїхали на Прівіт-драйв. Краще не згадувати реакцію Дурслів на це. Але коли Гаррі сказав, що його друзі повнолітні і мають
право використовувати магію поза межами школи, дядько з тіткою
"не стали заперечувати їхньому візиту" і навіть "люб’язно" запропонували
Герміоні кімнату. Найцікавіше, що Дадлі, син Дурслів, не виходячи
сидів у своїй кімнаті і навіть не ходив на кухню, щоб попоїсти, тож тітка
Петунія сама приносила йому їжу в кімнату. Взагалі, це літо було
досить спокійним для Гаррі. Та було одне АЛЕ - Лорд Волдеморт.
Він і надалі скоював вбивства разом зі своїми смертежерами.
Гаррі неодноразово уявляв собі Волдеморта і Снейпа, які разом
з іншими смертежерами святкують смерть Албуса Дамблдора, і від цього
йому пекло у грудях.
- Гаррі, ти спиш? - запитав Рон, який лежав на сусідньому ліжку і читав
"Щоденний віщун".
- Ні, а що? - Гаррі спокійно глянув на Рона.
- Тоді глянь у вікно, друже! - Рон кивнув на мокре і запітніле вікно. Гаррі
одразу помітив сову-сипуху, яка відчайдушно гамселила у вікно, і
миттєво зіскочив з ліжка. Відчинивши вікно, він схопив сову
і переніс її до клітки Гедвіги.
- Гедвіго, не чіпай її, нехай зігріється і висохне.
- Від кого лист? - поцікавився Рон, відкладаючи газету.
- Від Гегріда, - відповів Гаррі почав уголос читати змоклий клаптик
паперу.
"Любий Гаррі! Вітаю табе з твоїм сімнадцятиріччям і бажаю тобі крепкого
здоровія і довголіття. Тепер ти повнолітній хлопчик, а я запамятовував
тебе ше немовлям. Ти виріс гідним сином свого батька, і я тобою пишаюсь.
Маю надію, що в тебе всьо файно. Гегрід.
П.С. Привіт Рону і Герміоні!"
-І все? - здивовано запитав Рон. - Він нічого більше не написав? Ні про Гогвортс
і таке інше?
Гаррі знав, що "таке інше" це Волдеморт.
- Більше нема нічого - Гаррі й сам був розчарований. Рон знову взяв "Віщуна".
Дивно... Це не схоже на Гегріда. Можливо, справи настільки кепські,
що Гегрід нічого іншого і не написав.
- Гаррі, послухай! - вигукнув Рон і зачитав статтю.
"ПО СЛІДУ СМЕРТЕЖЕРІВ.
Вчора у вечері в ліс поблизу Лондона один чаклун, який відмовився
називати своє ім’я, став свідком вбивства магла. По словам, очевидця
його вбив Фенрір Грейбек, вовкулака і смертежер. З ним був ще один смертежер,
але невідомо, хто саме. Свідок каже, що слідкував за ними, і через
кілька хвилин до них приєдналися ще чотири смертежери, серед яких він
упізнав Северуса Снейпа. Нагадуємо, що саме Снейп вбив директора
Гогвортсу Албуса Дамблдора..."
- СНЕЙП! - викрикнув Гаррі, а його шрам запік.
- Зачекай, тут далі найцікавіше! - збуджено оголосив Рон.
"…Отже, всі шість смертежерів знайшли в лісі ЛЕТИКЛЮЧ і змогли спокійно
розз’явитися! Варто зазначити, що всі летиключі, каміни та інші засоби переміщення
прослідковуються Міністерством Магії. Тоді ж як шість смертежерів змогли
безперешкодно скористатися летиключем? Можна лише припустити, що Відомо-Хто має свого інформатора в Міністерстві Магії"
Рон закінчив читати і глянув на Гаррі. Той стояв біля вікна і суворо вдивлявся в темне і безкрає небо...