1. Втікачі

Темрява оповила все навколо, і ніхто не помітив дві темні постаті, які вдало замаскувалися під навколишню природу. Сильний вітер різав їм обличчя, але вони вперто кудись ішли. Знаходились вони в чорному і занедбаному лісі, навколо не було жодної живої душі. Було не зрозуміло, куди вони йдуть і навіщо. Можна лише припускати...
Постаті минули здоровенний дуб і вийшли на самотню галявину. Один із них раптом підняв догори праву руку, а лівою дістав з кишені чарівну паличку.
- Щось сталося? - запитав другий чоловік. Голос його був виснаженим і тихим.
Перший ще кілька секунд озирався навколо, а потім полегшено зітхнув і сховав чарівну паличку назад до кишені.
- Нічого, Драко. Мені здалося, - твердий голос належав Северусу Снейпу. - Ходімо скоріше - Темний Лорд не любить довго чекати.
Драко Мелфой застогнав, але змовчав і рушив слідом за Снейпом.
З тих пір, як колишній слизеринський декан убив Албуса Дамблдора, пройшло три тижні. Три довгих і тяжких тижні для Мелфоя і Снейпа... Одразу після втечі з Гогвортсу вони жили, а точніше переховувались, в будинку однієї старої відьми, яку довелося вбити, що з радістю зробив Фенрір Грейбек. Смертежери пробули в тому будинку двадцять днів. Відразу йти до Темного Лорда було безглуздо. Міністерство Магії вислало найкращих аврорів на пошуки смертежерів. Особливо їх цікавив Северус Снейп.
Лише сьогодні втікачі змогли вийти з того будинку і завершити місію.
Снейп вигадав простий, але дієвий план. Попереду він послав Грейбека і Амікуса: вони мали "розчистити дорогу". В разі небезпеки вони повинні були пустити в небо червоні іскри.
А позаду залишились Торрес і Броуд. Вони підстраховували інших.
- Прийшли, - оголосив Снейп і зупинився. В кількох кроках групи них стояли Грейбек і Амікус. Грейбек холодно глянув на них.
-Нарешті! Ми з Амікусом хвилювались.
Снейп скривив губи.
-Я бачу. І від хвилювання ти перегриз комусь горлянку, чи не так?
Грейбек витер кров з рота і вишкірився.
- Хе-хе... тому маглу тут було не місце. Тим паче, я сплутав його з аврором.
Снейп ступив пару кроків вперед і озирнувся знову. Мелфой стояв, як вкопаний, і мовчки дивився на решту смертежерів.
- Снейпе, що шукаєш, га? - реготнув Амікус і звузив очі, - летиключ?
Снейп відповів:
- Саме так, Амікусе.
Він присів і почав гребти руками траву і суху землю, шукаючи летиключ.
- А он і Броуд з Торресом, - ліниво протягнув Грейбек, повертаючись до Снейпа. - А ти впевнений, що він тут є? І що він не прослідковується?
Снейп нарешті піднявся на ноги. В руках він тримав стару бляшанку.
- Ось він, Грейбек. Я тобі вже сто разів казав, що впевнений в нашому інформаторі. Він з Міністерства і на стороні Темного Лорда. Чи може ти не впевнений в Темному Лордові?
Грейбек вперше змовчав, а на його обличчі з’явився страх. До них підійшли Боуд і Торрес.
- Все добре? - гаркнув Броуд, дивлячись на Снейпа.
- Так, все чудово, Броуд. Берімось за бляшанку! Скоро Темний Лорд прийме нас...героїв.
Снейп вимовив останнє слово з непритаманною йому ласкою, - Драко, тримайся.
Смертежери, всі, як один, взялися за летиключ.
- Один...Два...Т... - голос Снейпа обірвався. Мелфой опустив руки і відійшов від летиключа. На обличчі Снейпа відобразився страх, як щойно у Грейбека, але ненадовго. За секунду всі, окрім Драко, щезли.
- Що ж я накоїв...? - промовив він сам до себе і, тяжко дихаючи, сів на суху землю. Драко обхопив голову руками і заплакав.